Читати книгу - "Секрет Імператриці, Kalli de Narro"

Красива жінка з довгим світлим волоссям співала колискову своєму немовляті, тримаючи його у своїх ніжних руках, а він дивився на неї красивими блакитними очима. Свічки тепло освітлювали кімнату, створюючи атмосферу сімейної ідилії. Проте в цей момент з'явився чоловік, явно батько. Я могла побачити лише його потилицю з неакуратним волоссям, а від нього віяло пітьмою, неначе він поглинав світло навколо.

— Ти як смієш. Це мій син, а ти виховуєш його як бабу! — прокричавши це він стукнув кулаком по колоні ліжка.

— Філіп… - прошепотіла жінка та він схопив її руку.

— Не смій говорити так до мене! Поклади малого в його кімнату і прийдеш до мене поговорити, —  прокричавши це він схопив її за підборіддя.

— Виродок чумний, — прошипіла я це, паралельно з цим вікно відкрилось і все це перервалось.

Відчувалося холодом у повітрі, а свічки поступово затухали, лишаючи залишки їхнього мерехтіння. Моє серце билося так сильно, що здавалось, може вискочити з грудей. А потім, раптом, страх обхопив мене. Моє дихання стало не слухняним, не ритмічним, і я почала тікати в паніці.

Здалеку я чула, як розливалися не зрозумілі звуки кроків, які змушували мене тривожитись. Швидко я опинилася знову у своїй кімнаті, і звук, який закриття замку, заспокоїв мене.

Втративши сили, я звалилася на підлогу, підтримуючи двері.

"Констанція, візьми себе в руки нарешті. Ти ж не бачиш мертвих, як Кей з академії. Це просто подорож у минуле. Для таких, як ти, це нормально, "тверезо сказала я собі в думках.

Встала з підлоги та струснувши пилюку з одягу, швидко стрибнула в ліжко. Накриваючи себе ковдрою від голови до ніг, я швидко занурилась в сон.

Не бажаючи вставати зранку,  я відчула, як сонце ніжно гріє моє обличчя. Протираючи очі, прокидаюся й оглядаю кімнату – порожньо. Навіть найменшого звуку не чути, тиша наповнює приміщення.

Можливо, не було потреби закриватися. Прибравши волосся за вухо, я була відверто здивована стуком у двері.

— Міс, можна війти? — запитала дівчина і здивувалась як вдало вона прийшла.

— Так, заходь Норо, — відповіла їй я і вона ввійшла, після чого поклонилась. Кілька темних волосин вилізли з її затягнутої в чепчик зачіски.

— Мені подати сніданок? — запитала вона в мене.

— Трохи пізніше, —  промовила я.

Вона вдягнула на мене корсет, ретельно зашнуровуючи його ззаду. Потім допомогла надіти кринолін, розкриваючи широку форму сукні. Чорні туфлі на великому каблуку мали додавати грації крокам.

Моєму вигляду додавав шарм темно-синій сукні з витонченими чорними рюшами, яку вона акуратно надягла на мене. Зі шкатулки вона вийняла мої сапфірові сережки та срібний медальйон, що тепер прикрашав мою шию.

Ретельно зібравши моє волосся в стильний пучок, вона закріпила його кількома шпильками. Нанесла помаду на мої губи та підкреслила зелені очі чорною підводкою.

— Господар просив передати вам що ви більше не будете брати учать в розслідувані, принаймні не відкрито. Зі столиці прийшов наказ, що все що ви знайдете буде не дійсним, через те що ви жінка. Також він просить, щоб ви відвідували лекції танців та етикету. Також ви матимете навчитись їздити на дамському сідлі, —  промовила вона.

Я відразу подумала, ну як так можна, тут тепер мені надгробок вибирати. Констанція Колабріо, вмерла від нудьги.

— Я чула що придворний етикет кардинально відрізняється від звичного мені. Завжди видавалось що це все аж занадто заплутано, — промовила я.

Коли принесли сніданок, я швидко впоралась з ним і разом з Норою вирушили на урок етикету. Служниця провадила нас по коридорах і розказала про чайну кімнату, до якої ми направлялися.

Ми ввійшли в простору кімнату, де блакитні шпалери гармонійно поєднувалися з білим інтер'єром. Великі панорамні вікна розкривали захопливий вид на засніжену терасу та замерзлий сад.

На блакитному дивані, прикрашеному вишуканими подушками, сиділа жінка середнього віку. В неї були яскраві блакитні очі, а каштанове волосся було впорядковане в елегантний пучок, наче прикрашений невеликою сивиною зліва. Жінка жестом запрошувала мене до себе, а її вираз обличчя випромінював впевненість і доброзичливість.

— Вітаю мадам, — привіталась я та присіла в реверансі.

— Констанція Калабріо, я чула багато про вас. Ви донька Ігоря Калабріо що як говорять взялась нізвідки, — промовивши це жінка спокійно пила чай, — Маєте судимість за статтею 137 частина 2. Визнаний геній та прекрасна чаклунка.

— Мені не зручно ви занадто сильно мене нахвалюєте, мадам, — відповіла і я.

— Мадам Фрост, — сказала вона та зробила дивний жест.