Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

Вже хотіла змішатися з натовпом, як мене раптом схопили за руку і різко смикнули назад. Не встигла я навіть ахнути, як зустрілася поглядом з тією самою дівчиною з мого університету. Побачивши мої перелякані очі, вона коротко мені підморгнула і крикнула до оточуючих нас людей:

– Бувайте здоровенькі!

В одну мить мене ніби висмикнуло з тіла. Пам'ятаю якось, будучи дитиною, у парку розваг мені захотілося покататися на американських гірках. Отож коли вагончик піднявся на максимальну висоту, а потім ринув униз, мені здалося, що мене розділило на дві частини. Цей короткий момент невагомості перед різким падінням – ось це відчуття повторилося знову, і після всього пережитого за сьогодні, воно мені не здалося таким вже жахливим. Останнє про що я встигла подумати, перш ніж мою свідомість заповнила темрява: «Невже це і є смерть?».