Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Показна повага злетіла з Марка з відходом полонянки. Ні, капітана він поважав, але при цьому був його другом і не вважав за потрібне стримувати свій характер.
— Розумію, — похмуро сказав Велівера.
— Ні, ти нічого не розумієш! — не погодився Марк. — Ось уяви, повертаємося ми, і хтось тобі надсилає записку в якій написано, що на кораблі, який ти так хвацько потопив, був єдиний син старого Рівви. А серед бранців цього синка немає, і висновок напрошувався б сам собою. А потім прийшов би старий, у супроводі хоча б того ж бажаючого блага для імперії Калабара. І притягли б із собою мага, мого колегу. І запитали б — а чи не ти вбив гарного, але безглуздого хлопчика, котрого палко любить тато. А ти на той момент був би впевнений, що вбив.
— Я розумію, — сказав Велівера. — Комусь я зі своїм сумнівним походженням дуже заважаю. Або на маму хтось намагається вплинути.
— Не розумієш ти. Тепер, завдяки дівчині, вони можуть хоч сотню магів притягнути і всіх численних родичів старого Рівви. Ти тепер знаєш, що не вбивав цього дурня, і можеш спокійно в цьому присягатися. А якщо ще й дівчину привести, і вона розповість старому все, що бачила… Твої опоненти матимуть великі проблеми.
— Я розумію, — сказав капітан.
— Ось, а ти хотів її висадити у найближчому порту і відправити до імператора та наречених своїм ходом. Ще й когось пострашніше їй бажав. Цінувати треба дівчат, тим більше таких спостережливих. Пилинки з них здувати.
Велівера тільки зітхнув. Не те щоб він не любив дівчат, як вид, просто шляхетні дівиці обов'язково виявлялися або дурепами, котрі влізли в чиюсь інтригу, або самі себе інтриганками уявляли, або як ця, Ліїн, порятунком не зрозумій чого від не зрозумій кого займалися. Йому взагалі іноді здавалося, що це така хвороба, якою заражаються виключно елани. На що у відповідь Марк лише реготав. А Айдек ще й починав згадувати, скільки дивних жінок він бачив за своє життя. І, що дивно, жодна з них елана не була.
Мабуть, на цю загадкову хворобу страждав увесь жіночий рід. А йому в дитинстві щастило, не стикався він із зараженими. А дівчата, які служили під крилом у мами, завжди відрізнялися розсудливістю. Інші там просто не виживали, як він зрозумів набагато пізніше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.