Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Найкращий сищик імперії на Великій війні 📚 - Українською

Читати книгу - "Найкращий сищик імперії на Великій війні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Найкращий сищик імперії на Великій війні" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 164
Перейти на сторінку:
невідомому співрозмовнику.

Потім іще кілька клієнтів, а далі вона поїхала на обід до ресторану «У Ніколя». Я вже аж скам’янів, бо ж і ворухнутися не міг під тим клятим столом. Трохи почекав і виліз. Поперек ломило, ноги затерпли, трохи розім’явся, а потім пішов так само, як і прийшов. Добре, що у конторі всі пішли на обід, у коридорі було порожньо, зайшов у туалет, виліз до витяжки, поставив ґрати і поліз. Тільки на дах не вилазив, щоб не побачили, пройшов горищем, виламав ляду. Спустився. Поки лазив, забруднився, був схожим на босяка, але в Петербурзі таких багато по вулицях сновигало. Поїхав на вокзал, спитав про найближчий потяг на Москву. Він був за дві години. Сів у кутку чекати. Капелюх на очі насунув, щоб не пізнавали мене. Ну і дивлюся, хто прибуває. Коли бачу — приїхав екіпаж, вийшли з нього білявка тендітна і якийсь чоловік, невисокий, але в плечах широкий, із короткою товстою шиєю. Такі бійці найгірші. Чоловік до кас побіг, а дівчина пішла на перон. Я до неї підійшов.

— Жозефіно, доброго дня, — сказав їй. Вона злякалася, здивувалася.

— Ви хто?

— Байдуже. Для вас краще, якщо про нашу розмову ніхто не дізнається. Особливо баронеса.

Дуже злякалася дівчина.

— То поговоримо? — спитав я.

— Так, — кивнула.

Ми відійшли за газетний кіоск.

— Жозефіно, мене цікавить, хто такий Леонтій Павлович, — сказав я. А дівчина аж сіпнулася, наче вдарив я її. — Плакати не треба, бо сльози вас видадуть. Якщо вас почнуть підозрювати, то знищать. Це дуже небезпечні люди, та й ви про це знаєте. То усміхайтеся і швидко відповідайте. Я послухаю вас і назавжди зникну з вашого життя. Отже... — Я подивився на неї. Микитувала вона швидко.

— Купець Селіванов. Більше нічого про нього не знаю.

— Скільки він заплатив вам за Бревуса?

— Я не вбивала, я... — почала вона.

— Жозефіно, я знаю, що вбивали. Не треба брехати, швидко відповідайте.

— Тисячу рублів. Ще скількись отримала баронеса, яка привела Селіванова до мене. Сказала, щоб я робила все, що він скаже. Не можна не послухатися баронесу. Я не хотіла, але я була вимушена, бо інакше вона б мене вбила. Це їй легко.

— Я знаю. Ви самі душили інженера?

— Так. — Вона скривилася.

— Він досить сильний чоловік.

— Він був зв’язаний. І ми кохалися. Я надягла ремінь йому на шию, затягнула. Ми так робили вже не один раз. Йому це дуже подобалося, у момент оргазму бути придушеним, — пояснила дівчина.

— У який момент? — не второпав я.

— Оргазму. Ну, коли він закінчував. Тобто коли сам пік пристрасті. Потім я мусила послабити ремінь, щоб він міг схопити повітря. Казав, що це незабутні враження. Але я тільки натягнула більше. Він здивувався, а потім подивився мені в очі і одразу зрозумів, що відбувається. Він був дуже розумний. Митя. Я б ніколи цього не зробила, але мене б убили. Я була змушена!

— Що було далі?

— Сіпався досить довго, він сильний, довго не хотів помирати. Потім затих. Я почекала, одяглася, впустила Селіванова. Він почепив зашморг, засунув у нього тіло, залишив записку. Потім забрав все із сейфа.

— Що там було?

— Щоденник інженера і тека з документами. Грошей не було. Останнім часом інженер скаржився, що йому бракує грошей. Послуги нашого клубу коштують дорого, а він замовляв мене двічі на тиждень. От гроші й закінчилися. Але Митя казав, що невдовзі гроші будуть.

— Що він мав на увазі?

— Я не знаю. — Вона скривилася. — Я не хотіла його вбивати. Але я боялася баронеси. Всі, хто насмілився іти проти неї, гинули. Всі! Страшно гинули!

Вона дрібно тремтіла. Боялася, але не мене.

— Іди. Ти мене не бачила, — сказав їй. Вона зробила крок, потім зупинилася.

— А ви, а ви — Іван Карпович? — спитала Жозефіна. — Я вас упізнала, я читаю про ваші пригоди.

— Краще тобі не знати, хто я, і взагалі забути про те, що ми зустрічалися.

— Ви знищите «Чорну троянду»? Знищіть, будь ласка. Тут робляться страшні речі. Знищіть. Вбийте баронесу, вона головна. Вбийте її! — Дівчина заплакала.

— Припини! Я зроблю те, що вважатиму за потрібне. Іди на перон, той чоловік уже тебе шукає. Скажеш, що вмивалася. Витри сльози! Іди! — Я штовхнув її. Вона пішла. Я дивився у вікно на перон. Он чоловік побачив Жозефіну, підбіг до неї, щось гнівно казав, мабуть, лаяв, підозріливо озирався. Але вона трималася добре, змогла його переконати. Потім вони сіли у вагон. Я пішов із вокзалу. Зателефонував додому Великому князю, попросив Тулякова.

— Це я, але тихо, — попередив його.

— Вас шукають, — прошепотів штабс-капітан. — Контррозвідка. Вони стверджують, що ви не мали права провадити розслідування смерті Бревуса. Підозрюють, що ви можете працювати на шпигунів, розповідають, що ви можливий мазепинець. Вони тиснуть на Великого князя. Де ви?

— Неважливо. Ви знаєте купця Селіванова?

— Звісно, знаю! А чому ви питаєте?

— Хто це?

— Власник кількох порохових фабрик, на яких виробляються артилерійські снаряди. Раніше армія закуповувала снаряди лише у Селіванова. Але виявилося, що в них погана якість і завищена ціна. Великий князь знається на артилерії, тому намагався змінити ситуацію через Військову раду. Але у Селіванова там були свої люди, які підтримували закупівлі у нього. Тоді Великий князь зробив хитрий маневр і домігся, щоб рішення про закупівлі ухвалювали безпосередньо у Військовому міністерстві, через артилерійський департамент, який очолював Бревус. Було проголошено нові торги, надійшли вигідні пропозиції, Бревус провів їх аналіз і готував проект рішення про закупівлю.

— Купця Селіванова посунули б?

— Ну, це ще не вирішено остаточно...

— Посунули б, — зрозумів я. — Який розмір замовлень?

— Кілька мільйонів рублів. А з початком війни ще більше, значно більше. А до чого ви питаєте? І що з текою? До нас досі ніхто не звернувся за об’явою, а контррозвідка дуже цікавиться, де документи.

— Я спробую їх повернути. Але про нашу розмову ви мусите мовчати, хоч вас спитають спросоння, хоч із похмілля!

— Великий князь теж цікавиться, де ви. Є ж справа, задля якої він запросив вас, — нагадав Туляков.

— Мені потрібен іще день. Скажіть Великому князю, що я дістану теку. Але більше ніхто нічого не

1 ... 11 12 13 ... 164
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найкращий сищик імперії на Великій війні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Найкращий сищик імперії на Великій війні"