Читати книгу - "За темними стінами, Nox Carmen (Нокс Кармен)"

— А він про це знає? — вона криво посміхнулася. — Тому що дивиться так, наче ти вже його власність. Уже стала його дружиною і наплодила йому маленьку нечисть. 

Я похитала головою, заперечуючи. Це анітрохи не могло бути правдою, зважаючи на його попередні слова.  

Не я йому потрібна. 

Чому взагалі про це думаю? Я спекалася ще одного набридливого залицяльника, а його погляд, який Меліса розцінила як закоханий, просто... погляд. Нічого особливого. 

— Припини зі мною розмовляти, — слабко всміхнулася Меліса. — На тебе всі дивляться й біля скроні пальцем крутять. 

— Точно. Вони ж тебе не бачать, — я байдуже знизала плечима та зиркнула на відьом, що шепотілися за моєю спиною. 

— Ще раз до неї доторкнешся, і я відірву твою безмозку голову. Запам'ятай, її тіло й душа належить мені. Тільки мені, — рівним тоном вимовила Меліса й усміхнулася ширше. — Ось що твій психопат йому сказав.