Читати книгу - "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"

Частина 11. Здібності Кіри

 

Елар

Що означає «припущення підтвердилися»? - спитала Кіра глухим голосом сидячи на підлозі, подивившись на мене очима в яких палав різнокольоровий вогонь. Вона наче перехопила моє ментальне повідомлення Аяксу. - Аякс, ти фарбував волосся в синій?! - Вона перевела погляд на мого друга і розсміялася, але ми продовжували дивитися на неї не відриваючись і не вимовивши жодного слова. - Блін, Еларе, вистачить згадувати як ти мене трахав! Зараз не до того! - Дівчина знову перевела погляд на мене, після чого заплющила очі. - Як голосно! Досить! Припиніть! Еларе, та не думай ти про ту пожежу!

Кивнувши Аяксу, ми синхронно відступили на пару кроків назад і жестом створили щити перед собою.

Ні, припини! Обидва припиніть думати! ДОСИТЬ! - пронизливо закричала Кіра, що у нас заклало вуха, а зі стелі обсипався кам'яний пил.

Ми ще якийсь час стояли за щитами, переглядаючись. Це все пояснювало, і її здібності, і чутки про нового члена Пазурів Дракона, і активність видів у регіонах, де ті з'являлися. І те, що вона завагітніла і народила дітей від мене, простої людини. Я стояв, дивлячись на дівчину, що сиділа на підлозі і відчайдушно закривала вуха руками. Такі здібності, сила розвинена без тренувань та навчання. Сумнівів у її походження та виді не залишилося. Одним із підтверджень була її аура, що осяяла все навколо, яку Кіра зараз не стримувала.

Раптом вона розплющила очі, встала і подивилася на мене. Аура Кіри стиснулася до маленького ареолу, як тільки дівчина знову взяла над собою контроль.

Я прошу вибачення. - тихо сказала вона, опустивши очі, на що я здивовано посміхнувся. Давно не бачив її такою ввічливою та поступливою. - Місце тут у вас... нехороше. Та й, відверто кажучи, ви самі собою персонажі стрьомні. А я вже було подумав, що ти навчилася манерам. - розсміявся я і прибрав щит, зрозумівши що небезпека тимчасово минула. Манери то в мене є, але вони не призначені для тих, хто вторгається в мій розум і мучить мене кошмарами про смерть близьких мені людей. - загарчала на мене Кіра. Чорт, вона навіть не уявляє як мені це подобається. Ми мали підтвердити свої припущення. - коротко сказав Аякс, зрозумівши, що з дівчиною треба йти на мирову. Ага, це я вже побачила. Ось тільки у мене один маааааааленьке запитання. - Кіра підійшла до нас впритул, перекинувши волосся, що прикривало її практично голе тіло, за спину і хижо усміхнувшись. - А роти вам, відьмакам криворуким, нахріна?! - раптом зло запитала вона. - Ви, бляха, не могли просто запитати мене?!

Я дивився на злу дівчину, намагаючись не опускати погляд нижче її обличчя. Аякс же безцеремонно розглядав Кіру і я чудово розумів, які малюнки малює його хвора садистська фантазія. Це треба припиняти.

Кіро, вибач. - несподівано для всіх сказав я. - Ми не хотіли завдати тобі болю. Тільки дізнатися межі твоїх сил. Ну, дякую і на цьому. – буркнула дівчина, явно здивована моїми вибаченнями. Тобі треба навчитися стримувати та керувати своєю силою. – серйозно сказав я, дивлячись на дівчину. Я вмію. - буркнула вона. Ні, не вмієш. Ти використовуєш свої сили за відчуттями, під впливом емоцій та обставин, але керувати ними не можеш. – сказав Аякс. - Наш орден несе знання та сили видів крізь віки. Ми навчимо тебе. Хм.. - вона задумалася і мій погляд ковзнув її тілом. Чорт, яка ж вона гарна! - Мені потрібно обговорити вашу пропозицію із командою. – відповіла Кіра. Добре. - я кивнув і підійшов до прихованої шафи. Діставши звідти одяг, я кинув його дівчині. - Одягайся. І на це ти мене сюди притягнув? - посміхнулася вона. - А я вже сподівалася на групове зґвалтування.

Сука, ну ні, я її все-таки приб'ю! Бачачи як Аякс облизнувся я вилаявся на нього на ментальному рівні і той похнюпився.

Ця кімната, Кіро, здатна витримати крик Банші. Тому ми привели тебе сюди, коли відчули викид сили. А чого така впевненість? Чи вирішив ризикнути та перевірити? – посміхнулася дівчина. Тут мешкала Банші, яка померла багато років тому. – крізь зуби процідив я. – Її знання ми також передамо тобі під час навчання. Ммммм, Еларе, то ти баб додому водиш? А те, що ти одружений не бентежить? - сміючись, сказала Кіра.

Я миттю опинився біля Кіри і з силою притиснув її до стіни, міцно тримаючи за горло. Я відчував що знаходжуся на межі від того, щоб прибити це нахабне дрібне дівчисько.

Давай поговоримо про правила, Кіро. – процідив я. - Уважно слухаєш? Кіра закотила очі, від чого я стиснув її горло сильніше і побачив що вона почала задихатися. - Сказати нема чого? Чудово. - зі злою усмішкою сказав я. - Я знаю сотні, тисячі способів, як зробити тобі боляче ще з часів моєї участі в ордені Мисливців за перевертнями, і з часів нашого з тобою знайомства. – сказав я. - Вбивати я тебе не стану, але слухатися і підкорятися я тебе навчу, вже повір.

Я відчув як тіло дівчини, притиснутої до стіни, стало гарячим, а потім обпікаючим, і, зрозумівши що вона хоче зробити, встромив їй пазурі в шию, від чого Кіра скривилася і жар моментально зник. Відпустивши дівчину та одразу впала на підлогу і закашлялася, потираючи горло і зло дивлячись на мене, але через цю злість я помітив нотки інтересу та здивування в її очах.

Аякс, приведи дівчинку до тями і відправь назад до її команди. - звернувся я до друга, на що той усміхнувся і кивнув. - А від тебе я чекаю відповідь сьогодні на вечері. - глянув я на Кіру і вийшов із кімнати.

Пройшовши коридором і зайшовши до свого кабінету, я налив у склянку віскі і залпом випив. Серце шалено билося в грудях від того, що сталося. Якби я побачив, що хтось так поводиться з моєю дівчинкою – убив би на місці. Але зараз їй справді потрібно показати її місце і хоч трохи втихомирити. Досі не можу повірити, що це вона. Її очі… Чорт забирай! Я налив собі ще одну склянку і знову миттєво осушив її.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍