Читати книгу - "Казки, Олександр Гребьонкін"

  Біля під'їзду одного багатого будинку на Вацлавце він підхопив Кашпарека - головного героя чеської комедії. Його кинув чорнявий хлопчик - купецький син. Як тільки Мартін заховав ляльку за пазуху, як мало не потрапив в лапи товстого двірника, який раптово з'явившись з-за рогу, мав намір вдарити непрошеного візитера мітлою. Довелося втікати через огорожу, трохи порвавши при цьому піджак.

В електричному трамваї, який йшов з Флоренс на Лібень, Мартін зумів поцупити прямо з сидіння у рудого веснянкуватого хлопчини, що хрумав печивом, іграшкову ворону Варвару. В окулярах вона виглядала вченою. Якщо її завести мініатюрним ключиком, то ворона каркала, відкриваючи довгого дзьоба.

На авіаційному параді, коли двоє ошатно одягнених малюків - близнюків разом з батьками в усі очі дивилися в блакитне небо, де літав витончений «Фарман», Мартін спокійно забрав відразу дві іграшки і зник у натовпі. Це були смішна майже гола собака в ковпаку з пензликом і мавпочка у конусоподібному капелюсі.

Здобиччю Мартіна стали різноманітні іграшки - або вкрадені їм, або забуті кимось і підібрані, а то і куплені за гроші у дітей, їх нянь або незаможних матусь.

Пан Дузанек хвалив Мартіна, щедро його винагороджував, але вимагав, щоб іграшка перед переходом в його руки, обов'язково побувала в руках справжнього господаря.

- Майстер, чому б вам просто не придбати ці ляльки в крамниці? - наївно запитував Мартін.

- Ні, друже, ляльки повинні обов'язково належати комусь, краще - дітям, - пояснював пан Дузанек.

- А чому так важливо, щоб вони обов’язково, хоча б недовго, тримали їх в руках?

- Лялька, яку тримають в руках, оживає! Лялька кинута, що не затребувана - мертва. Лялька, яку тягають, якою граються, яку люблять, цілують, ллють над нею сльози, сміються і розважаються з нею, кладуть із собою в ліжечко зберігає еманації свого господаря, енергетику, частинку його душі.

***

Мартін був задоволений новою роботою. Він був ситий, витончено одягнений, знімав хорошу квартиру на Виноградській вулиці.

 Коли ляльок накопичилося багато, пан Дузанек почав залучати його до виступів. Мартін одягав бузковий, розшитий золотом циліндр, смугасту сорочку і сюртук. Під час вистав лялькового театру його завданням було допомагати майстру. Потім пан Дузанек навчив його різноманітним фокусам, і Мартін став виступати на «розігріві» публіки в першому відділенні.

Все було б нічого, якби Мартіну не стали снитися страшні сни.

Він весь замучився від нічних кошмарів, дуже похудав. А снилися йому викрадені ним ляльки.

Якось дуже стомлений черговим виступом в Брно, Мартін поставив коробку з ляльками на стіл і непомітно для себе заснув. І приснився йому незвичайний і неприємний сон.

Примарився йому синій вечір і літак, що пролітав за вікном. Мирну картину порушили ляльки, які ніби висипали з ящика Пандори. Але вони змінилися й не були такими, як в дійсності. З труби грамофона, вигинаючись, немов змії, вилетіли в повітря клоун Булл на лебединих крилах, витончена задумлива Тереза ​​з парасолькою, що танцювала на мідному блюді, хижа синя риба Фа, чудова самограюча скрипка Аматі, дивовижне кришталеве яйце, відрубана, до болю моторошна рука, чорна пляшка з живою водою, що здатна воскресити та інші предмети і створення. По зеленому сукну столу повз огидний равлик.

Деякі ляльки стали кружляти навколо Мартіна. Мавпочка Аніта, у якоъ за спиною виросли крила кажана, боляче тріснула Мартіна по носі, а ворона Варвара, сівши позаду на спинці стільця, гаркнула на усе горло:

 - Навіщо ти вкрав наші душі!?

Інші лялькові створення продовжували гасати навколо нього і щось навперебій шепотіти. Незабаром шепіт переріс в слова:

Послухай, ти тільки послухай,

Не думай - ти не святий,

Ти викрав у нас наші душі -

А ми вкрадемо твій покій!

Мартін прокинувся в жахливій гарячці абсолютно без сил.

***

Не витримавши всіх цих випробувань, відпрацювавши сезон і забравши свій гонорар Мартін таємно втік від майстра Дузанека.

Він поїхав поїздом до Риму, потім в Палермо, а звідти емігрував до Америки.

Там нарешті він знайшов відносний спокій, одружився і став батьком дочки. В церкві став замолювати свої гріхи. Незабаром його здоров'я прийшло в норму.

Єдине чого він панічно боявся - це різних ляльок і намагався дочці взагалі їх не купувати. Якось він все ж пішов їй назустріч.  Бетсі вимолила собі на іменини розкішну ляльку.

Коли вони з покупкою відходили від прилавка за спиною пролунав знайомий голос:

- Ну як вам нова лялька, друже?

2-9 вересня 2018 року.