Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— Цікаво, — пробурчав маг. — В одному місці. Хм... З іншого боку, а чому б і ні? Кандидатура слушна, що для нього, що для неї. Хм…

— Продовжуємо шлях? — спитав старший із братів, коли маг замовк.

— Так, нам треба повернути трохи на південь. Ідемо до Драконячого Хребта.

— Знайомці там чекають? — спитав рибалка, щоб не мовчати, поки маг свої дивні предмети збирає в тарілку, а потім все це добро зав'язує в жіночу хустку з китицями.

— Так, знайомці, які на мене чекають. І учениця, яка, схоже, думати про мене забула. Любить вона в мене ображатися.

Маг задерикувато посміхнувся і попрямував до човна, спритно перестрибнув через великий камінь і, не користуючись сходнями, заскочив на борт, що твій кіт. А рибалка йшов, хитаючи головою і розумів, що маги дуже дивні. Де це бачено, щоб вчителі за учнями бігали та шукали їх? Он сусід-гончар, мало що не по ньому, дасть потиличник і вижене шукати собі іншого вчителя.

А тут дивися, учениця в нього десь там, що думати про вчителя забула.