Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Уранці в офісі «психологічної допомоги мільйонерам» панувала звична метушня, але в куточку біля вікна кілька дівчат влаштувалися на перерву, смакуючи гарячий чай. Анна, в очікуванні чергової сесії для її товстосумих пацієнтів, щойно повернулася на своє робоче місце, але розмова все одно крутилася навколо неї. Наталя, хихикаючи, відпила чай із кухля і подивилася на подруг.

- Ну що, дівчатка, ви в курсі? Олексій учора освідчився Анні! Уявляєте?

Свєта, яка сиділа поруч і машинально гортала стрічку новин на телефоні, здивовано підняла брови:

- Серйозно? Ось це поворот! Я завжди думала, що в нього щось не те на думці, а він он як - на коліно і кільце в зубах.

Анна злегка посміхнулася, але в її очах була нотка сумніву.

- Так, це було несподівано... - почала вона, намагаючись зробити вигляд, що все гаразд, але навіть її голос звучав не так упевнено, як хотілося б. - Він такий романтичний.

Ольга усміхнулася:

- Ну так, Олексій завжди вмів створити враження. Але ти то хоч погодилася? Що відповіла йому?

Анна кивнула, але на обличчі не було радості, якої всі очікували.

- Так, але якось занадто все швидко. І дивно, - задумливо відповіла вона, дивлячись у вікно.

     В неї не було зараз особливого бажання пліткувати з дівчатами, та й ще про себе. У цей час за сусіднім столом Наталя сиділа за ноутбуком, прикидаючись, що працює. Насправді вона давно сиділа на сайті знайомств, намагаючись знайти хоч когось, хто поділяв би її інтереси до фільмів і книг. Вона ліниво клацала профілями, поки не помітила знайоме обличчя.

Її серце миттєво завмерло. Це був Олексій. І його оголошення було розміщено буквально півгодини тому. Заголовок свідчив: «Шукаю подругу на вечір». Наташа широко розплющила очі, не вірячи тому, що бачить.

Вона тихо прошепотіла самій собі:

- Ти серйозно, Олексію? День тому освідчився Анні, а тепер шукаєш когось на вечір?

Вона нахилилася до екрана і перезавантажила сторінку, щоб переконатися, що це не помилка. Але все було на місці - його фотографія, свіжа дата й опис, який не залишав сумнівів у тому, що він продовжує свої пошуки.

Наталя важко зітхнула, її пальці затремтіли над клавішами. Вона не знала, як вчинити. Її погляд ковзнув офісом, і вона побачила Анну. У голові Наталки змішалися емоції - гнів, розчарування, жалість.

«Анна заслуговує знати правду, але як їй це сказати?» - думала Наташа, намагаючись зрозуміти, що робити далі.

Не витримавши, вона відсунула ноутбук і підійшла до столу, де сиділи дівчата.

- Ем... дівчатка, вибачте, що перериваю, але я маю дещо вам повідомити! А точніше Анні!

Ольга повернулася до неї із зацікавленим виразом на обличчі.

- Що сталося, Наталю? Ти маєш дивний вигляд... - зауважила вона, дивлячись, як Наташа кусає губи.

Наташа зробила глибокий вдих і вимовила:

- Я щойно зайшла на сайт знайомств... просто так, у своїх справах... та й... - вона замовкла, немов намагаючись зібрати думки.

- Ну? - Ольга підняла брови, ніби вже про щось здогадуючись.

- Я побачила там Олексія! - випалила Наталя, її голос зірвався від хвилювання. - Його профіль активний. Він буквально вчора зробив Анні пропозицію, а зараз шукає «подругу на вечір». Я не знаю, що думати...

За столом повисла тиша. Усі завмерли, намагаючись осмислити почуте.

Ольга насупилася:

- Ти впевнена, що це він? Може, хтось просто схожий?

Наталя похитала головою, показуючи екран свого телефону:

- Це точно він. Фото свіже, анкету оновлено зовсім недавно. Навіть опис його: успішний, у пошуках легких зустрічей... - її голос тремтів від обурення і розчарування. - Як таке можливо? Він же щойно освідчився Анні!

Ольга, відкривши рота від здивування, випалила:

- Це просто неймовірно. Що за подвійне життя в нього? Який же він дволикий!

Анна, не підозрюючи про те, що відбувається, підійшла до столу і помітила напружені обличчя своїх колег:

- Про що ви так жваво говорите?

Дівчата переглянулися, і Ольга першою порушила тишу:

- Анна... нам потрібно поговорити. Ми щойно дізналися дещо важливе про Олексія.

Ольга відчинила двері в кабінет Анни, і Анна увійшла, намагаючись зберегти спокій. Ольга зачинила за собою двері і, нахилившись до Анни, вимовила із серйозним виразом обличчя: