Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі 📚 - Українською

Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Присягнись, що ти мій" автора Поліна Ендрі. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 93
Перейти на сторінку:
11

Я стукаю у двері Сари, тричі. Чекаю, але у відповідь стоїть лише глуха тиша, що просочується крізь кожну щілину цього будинку. Ще один стукіт - безрезультатно. Зрештою, я опускаю долоню на ручку дверей, повільно провертаю її і заходжу без запрошення. 

Сара лежить на ліжку, витягнувшись, навушники, занадто великі для її голови, повністю її поглинають. Тепер я розумію, сом вона не відчиняла. З-під них долинає рок, розливаючись по кімнаті, яка виглядає як типова кімната підлітка — плакати з рок-групами на стінах, кілька книг і журналів на столі, і акуратно розкладені речі на стільці. У кімнаті панує ідеальний порядок, і щось у цьому змушує мене підбадьоритися. Все-таки, їй не байдуже, як би вона не намагалася це показати. 

Тут Сара помічає мене, вона піднімається з несподіваною розгубленістю, знімаючи навушники.

- Ти? — невдоволено вимовляє дівчинка, проте відкладає навушники, уникаючи мого погляду. Це аже добре, незважаючи на її недружній настрій до мене. — Загалом треба стукати перед тим, як заходити.

Я трохи посміхаюся, намагаючись згладити її напругу, і повільно підходжу до ліжка.

— Я стукала, але ти не чула, — говорю, обережно стаючи трохи ближче. - Можна? - Вказую на ліжко.

— Ніби ти зробиш по-іншому, якщо я скажу «ні»,— невдоволено вигукує вона, але все ж таки прибирає ноги і сідає, звільняючи мені місце. У цей момент вона вимикає музику, ставлячи навушники-вкладиші, але її невдоволення нікуди не зникло.

Я обережно сідаю поруч, уважно за нею стежачи. Я помічаю щось ледве вловиме за її ідеально вибудованою бравадою. Я помічаю ще дещо. Вразливість. Моя посмішка зникає, і я починаю обережно говорити. 

- Послухай, я розумію твої почуття...

- Розумієш? — пирхає Сара, її великі очі прямують на мене і я бачу в них ледь вловимий гнів. — Ще скажи, що не знала, чим це обернеться. 

— Я знаю, як це виглядає, — кажу я, намагаючись бути щирою. — Але повір, я справді не очікувала, що все складеться саме так. 

- Як «так»? — її очі спалахують ще яскравіше. — Ти не очікувала, що переїдеш до нас? Хіба це не був твій початковий план? Охмурити мого тата, одружити його на собі і заволодіти майном?

Її голос сповнений звинувачень, але в ньому більше відчаю, ніж впевненості. Вона говорить швидко, ніби намагаючись втекти від своїх емоцій. Настає напружена пауза, повітря в кімнаті здається важчим.

— Зізнайся, — каже Сара, і я не можу не вловити злої іронії в її голосі, — що ти заради цього врятувала мене тоді в клубі. Що ж, вітаю, твій план з охмурення мого батька пройшов успішно. Можеш тріумфувати.

Її слова ріжуть, але намагаюся зберегти спокій. Сара хапає навушники, вже збираючись встромити їх назад і лягти на ліжко.

— Саро, все зовсім не так, як ти думаєш, — тихо кажу я, сподіваючись достукатися до неї. 

— Ага, ще скажи, що не збиралася заміж за тата, — скептично пирхає вона, але я відчуваю, що її впевненість починає тріщати.

— Тоді, в клубі, я гадки не мала, що ти його дочка.

Сара зупиняється різко, її рука завмирає напівдорозі до вух, а в очах з'являється секундне здивування, майже сумнів. Я чіпляюся за цю ниточку, але вона швидко рветься, Сара знову супиться, збираючись натягнути навушники.

— На мене напали, Саро, вчора, — мій голос звучить глухо, наче я чую себе через товсту стіну. — Так само, як недавно напали на тебе.

Тут її очі широко розкриваються, в них мелькає шок, а потім ще щось. Страх. Я бачу, що вона вражена до глибини душі. Сара мовчить, і я відчуваю, як її захист слабшає.

— Твій тато просто дбає про мою безпеку, от і все, — продовжую я, і після короткої паузи додаю з легкою гіркотою, яку чути тільки мені: — Між нами нічого немає.

А ж парадокс у тому, що це навіть не брехня. Я ловлю себе на думці, що й сама навряд чи можу сподіватися на щось більше. 

Між нами висить тиша. Сара вже й не думає надягати навушники, просто дивиться на мене, не намагаючись сказати щось у відповідь. Вона надто вражена, щоб намагатися зав'язати подальшу розмову. Я підводжусь з ліжка, роблю кілька кроків до дверей і обертаюся, трохи посміхнувшись.

— Коли все закінчиться, я піду, і у вас із татом буде все, як і раніше.

Усміхаюся, хоч усередині все протестує від цих слів. Я не хочу йти. Не хочу, але розумію, що від правди нікуди не втечеш. Я виходжу, тихо зачиняючи за собою двері, так і залишивши збентежену Сару наодинці зі своїми думками.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"