Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Ось бачиш, не так вже й страшно,— прошепотів він на вухо, його голос був м'яким і заспокійливим. — Ти не повинна боятися мене, Дано.

— Гаразд, — промовила я, злегка усміхаючись, намагаючись не думати про дивні відчуття, що прокидаються в мені.

— Нам потрібно бути переконливими, — сказав він, нахиляючись ближче. — Якщо ми хочемо, щоб це спрацювало, нам потрібно виглядати як справжня пара. Ти не повинна напружуватися кожен раз, коли я поруч. Навіть, якщо поруч нікого немає.

Його слова знову викликали в мене збентеження. Я намагалася знайти правильні слова, щоб відповісти. Олександр нахилив голову й уважно подивився на мене, його погляд був пильним і пильним. Ми дивилися одне на одного кілька секунд, і я намагалася зрозуміти, що відчуваю в цей момент. Це було дивне поєднання страху, збентеження і якогось несподіваного комфорту.

Правило номер два: Не забувати, що це лише гра. Важливо залишатися на землі та не піддаватися на його чари. Емоції — найгірший ворог у подібних ситуаціях. Вони здатні зруйнувати все.

— Чому саме я?

— Чому саме ти? — він задумався, ніби не міг згадати, про що я запитую.

— Ти міг знайти будь-яку іншу.

Його погляд затуманився, і він на мить відвернувся, ніби шукав правильні слова.

— Бо ти не така як інші, — нарешті промовив він, дивлячись на мене знову. — Ти талановита, чесна і не боїшся бути собою, навіть якщо це означає потрапити у курйозну ситуацію.

Я майже засміялася, згадуючи всі свої незграбні моменти. Він продовжував:

— Також, ти єдина, хто за весь цей час зміг розсмішити мене, — він ледь помітно усміхнувся. — Якщо ми вже збираємось виглядати як пара, хоча й фіктивно, то це має бути людина, яка вміє надавати впевненість і веселити.

Чи справді я змогла розсмішити його? Я ж весь це час старалася бути професійною і зберігати дистанцію. Хіба ні?

— Та я ж завжди потрапляю в незграбні ситуації, — сказала я, розгублено розминаючи пальцями.

Олександр засміявся, і цей звук розсіяв мої сумніви.

— Точно, і саме тому ти ідеально підходиш, Дано. Ти приносиш свіжість і непередбачуваність в буденність, — глибоко вдихнув. — Крім того, всі інші жінки, яких я знаю, або занадто зацікавлені в мені, або просто не підходять на цю роль.

Мені було ніяково. Я не знала, що на це відповісти. Він перший, хто не сварить мене за мою незграбність. Я завжди відчувала вину через свою схильність до таких ситуацій. Здавалося, що я недостатньо хороша, недостатньо досконала, щоб відповідати чиїмось очікуванням. Але я не наважилася запитати, чи правда це, чи він просто знущається наді мною. Я почувалася такою вразливою в цей момент. Тому просто сказала:

— Я хочу їсти, — і на знак згоди мій живіт забурчав.