Читати книгу - "Душа між світами , Marina K"

Наступного ранку Тая прокинулася від повідомлення на телефоні. Це був Тео. Його слова змусили її серце прискорено битися:

«Чекатиму тебе сьогодні біля кафе, у яке ти часто заходиш після уроків. Хочу поговорити. Буду радий, якщо прийдеш.»

Тая довго дивилася на екран, обмірковуючи, чи варто йти. Зрештою, її цікавість і бажання розібратися у власних почуттях узяли гору. Вона обрала легку літню сукню блідо-рожевого кольору, підфарбувала губи й зібрала волосся в акуратний хвіст.

Кафе стояло на перехресті маленьких вуличок, і його дерев’яні вивіски та аромат свіжої випічки завжди манили Таю після занять. Тео вже чекав біля входу. У руках він тримав троянду темно-червоного кольору. Тая підійшла ближче, а його обличчя розпливлося в теплій усмішці.

— Це тобі, — сказав він, простягаючи квітку.

Тая взяла її, подякувала, але її погляд зупинився на квітці. Вона любила піони, і хоч троянда була красивою, щось у цьому жесті здалося їй трохи поверхневим.

— Я не вгадував, — додав Тео, помітивши її погляд. — Просто хотів зробити щось приємне.

Вони зайшли до кафе й сіли біля вікна, з якого було видно вуличну метушню. Тео запропонував замовити тірамісу — десерт, який Тая завжди обирала, і легкі літні напої. Їхня розмова почалася обережно, але з часом ставала все більш невимушеною.

Тео вмів говорити, і його впевненість чарувала Таю. 

Після кафе вони вирушили на прогулянку. Тепле повітря наповнювало місто, а сонце ніжно освітлювало їхні обличчя. Тео раптом зупинився й поглянув на Таю.

— Тая, — почав він, дивлячись їй у вічі, — я серйозно. Я хочу, щоб ти була моєю партнеркою на випускному.

Тая замовкла. Її думки знову перенеслися до розмови з Максом біля річки. Його слова: «Обирай, якщо він тобі подобається, але я завжди буду поруч.» Це рішення було непростим, але зараз, дивлячись на Тео, вона відчула, що хоче дати йому шанс.

— Так, — тихо відповіла вона, але в її голосі звучала впевненість.

Тео усміхнувся, його очі світилися радістю. Вони продовжили прогулянку, прямуючи до річки. Говорили про майбутнє, мрії, і все це здавалося Таї таким новим, таким незвичним. Вони провели разом весь вечір, гуляючи берегом і милуючись заходом сонця.

Коли Тая поверталася додому, в її руках була троянда, а на обличчі сяяла усмішка. Вона була задоволена цим днем і тим, як усе склалося. Але раптом із темряви її покликав знайомий голос.

— Звідки троянда? — запитав Макс, який стояв біля хвіртки її будинку.

Тая здригнулася, але швидко зібралася й відповіла:

— Від Тео. Ми гуляли сьогодні. Він запросив мене бути його партнеркою, і я погодилася.

Макс на мить замовк. Він опустив очі, але потім змусив себе підняти погляд. У його серці була біль, але він не міг показати її Таї. Він знав, що його роль у її житті зараз інша.

— Головне, щоб ти була щаслива, — тихо сказав він і додав з легкою усмішкою: — Але якщо щось піде не так, ти знаєш, що я поруч.

Тая відчула, як її серце защеміло. Вона підійшла ближче й торкнулася його руки.

— Дякую, Максе. Ти найкращий.

Вони ще трохи постояли, мовчки дивлячись на зірки, які запалювалися в нічному небі. Макс знав, що сьогодні вона вибрала іншого, але йому залишалося найважливіше: бути тим, хто завжди підтримає її, навіть якщо це означає залишатися лише другом.

У перші тижні червня Макс часто запрошував Таю на прогулянки. Одного разу вони вирушили на пагорб за містом. Небо було ясним, і зорі сяяли, наче дрібні коштовності.

— Бачиш он те сузір’я? — запитав Макс, вказуючи рукою.

— Велика Ведмедиця? — припустила Тая.

— Саме так. А он там — Полярна зоря. Якщо колись заблукаєш, вона завжди вкаже тобі шлях.

Тая посміхнулася й подивилася на нього.

— Ти завжди такий серйозний. І завжди знаєш, що сказати, щоб підняти настрій.

— Просто я хочу, щоб ти була щасливою, — тихо сказав Макс, але Тая відвернулася до неба й не почула цих слів.

Репетиції вальсу проходили щодня після обіду. Тая й Тео зустрічалися в актовій залі школи. У перші дні Тая хвилювалася, адже вона ніколи раніше не танцювала.

— Один-два-три, один-два-три, — повторював Тео, ведучи її по залу.

— Якщо ти ще раз це скажеш, я точно впаду! — засміялася Тая, коли її кроки знову стали невпевненими.

— Гаразд, тоді закрий очі, — раптом запропонував він.

— Що? Навіщо?

— Просто спробуй.

Тая вагалася, але закрила очі. Тео обережно притримував її за талію й вів у танці.

— Відчуваєш? Ти рухаєшся набагато легше, коли не намагаєшся все контролювати.

Вона відкрила очі й зрозуміла, що вони пройшли кілька кіл по залі.

— Може, ти й не такий поганий учитель, — пожартувала вона.

Одного разу, під час паузи, вони сиділи на сходах перед сценою.

— Ти багато змінилася за цей рік, — сказав Тео, дивлячись на неї.

— У який бік? — запитала Тая, ховаючи очі.

— Ти стала собою. І це чудово.

У суботу Тая зустрілася з Аліною. Вони гуляли по парку, сміялися й розмовляли. Біля кіоска з солодкою ватою Аліна запитала:

— Ну що, беремо?

— Звісно, — відповіла Тая.

Вони сіли на лавку й почали їсти.

— Ти така змінилася, — сказала Аліна.

— У який бік?

— Ти стала впевненою. І ще красивішою.

Наступного вечора, коли Тая завершувала домашні справи, пролунав дзвінок у двері. Відчинивши, вона побачила Макса, який стояв із невимушеною усмішкою та тримав у руках два квитки до кіно.

— Привіт! — сказав він, трохи зніяковіло. — Я тут подумав… Ти давно була в кіно?

Тая здивовано підняла брови.

— Чесно? Уже навіть не пам’ятаю, коли востаннє.

Макс, здається, зрадів її відповіді.

— Тоді це треба виправити. У мене є два квитки на сьогоднішній сеанс. Сходиш зі мною?

 на мить задумалась. Вона й справді давно не дозволяла собі розслабитися. Її нове життя у тілі Тома вимагало багато енергії, і такі запрошення здавалися чимось далеким.

— Чому б і ні, — нарешті відповіла вона, усміхнувшись.