Читати книгу - "Емпатус-Х: сльоза Титана, Тетяна Вітер"

Андроїд різко зупинився, і я, за інерцією, вдарилася об його титанову спину, але куртка пом’якшила удар.

— Зараз буде весело, — підморгнув він, штовхнувши мене в груди.

Я полетіла вниз, впавши в гідрогелевий контейнер. За секунду Сіріус приземлився поруч, розхлюпуючи гель.

— Якби я сказав, ти б вагалася, — пояснив він, піднімаючи мене на ноги.

— Ще раз так зробиш — я…

— Натиснеш кнопку?

— Це що, головний сміттєпровід? — з жахом оглянулась.

— Яка різниця? Треба драпати, — Сірі підняв очі до неба.

Дрони.

— У мене ідея, — він підморгнув, дістаючи крихітний чіп із кишені. Втиснувши його у комунікаційний порт на своєму браслеті, натиснув щось, і вже за секунду наші зображення на дронових сканерах зникли.

— Зміна ідентифікаторів? — я спостерігала, як дрони хаотично почали обертатися на місці, не в змозі зафіксувати нас.

— Випадковий генератор ДНК-профілів. Тепер ми для них лише двоє анонімних перехожих. У нас десять хвилин.

Невдовзі ми були на покинутій станції монорейки з іржавими вагонами.

Я критично озирнулась.

— Двигуни ще працюють, — заспокоїв Сірі.

Він увімкнув живлення панелі керування, і потяг затремтів від слабкого електромагнітного заряду.

— Буде катастрофа.

— Або ж блискучий порятунок, — не погодився Сірі.

Ми почали повільно рухатися вперед.

— Готова?

— До чого?

Він не відповів. Вагон врізався в іржавий бар’єр, і ми вилетіли в темний простір між рівнями міста. Вітер свистів у вухах, а наші силуети зливалися з вогнями банерів кафе та елітних клубів.

— Якщо ми виживемо, ти підпишеш контракт на заборону імпровізацій! — вигукнула я, намагаючись контролювати падіння.

— Забудь! — сміявся Сіріус і різко потягнув мене за руку, змінюючи траєкторію.

Ми пролетіли повз вивіску “Неонова Лагуна”, ледве не зачепивши її, і в останній момент він вистрілив гаком. Міцний трос уп’явся в одну з вантажних платформ, і ми зависли в повітрі.

— Разючий політ!

Я важко дихала, міцно тримаючись за його плечі.

— Ти реально кіберпсих?!

— Де твоя довіра?

— Це назва для твоїх смертельних маневрів?! Не дивись так на мене, — огризнулася.

— Я не “дивлюся”, аналізую.

— Припини!

— Викликаю сильні емоції і тебе це бісить?

— Гайда! Затримка тут — вирок!

Ми поступово спустилися вниз, де крізь густий смог, пробивались вогні підземного ринку.

— Там вихід у Чорну Зону. Нас не знайдуть 99%.

Приземлилися на дах старого контейнера й швидко стрибнули прямо у натовп, де займалися незаконною торгівлею цифровими даними, біоапгрейдами та зброєю.

Андроїд оглянувся навколо. Тут не діяли закони мегаполіса. Це була територія кіберзлочинців, хакерів, яких відторгали корпорації, і тих, хто знав забагато.

Тут бідувало більше людей, ніж я уявляла. Черги до розподільчих точок, змучені люди з пластиковими картками, все під наглядом великих рекламних екранів з усміхненими обличчями та текстом: “Кожен може досягти успіху, якщо правильно оптимізує свої ресурси”.

Сірі поглянув на мене, потім на чергу людей.

— Вони вірять у це?

— Хто не адаптується, той не виживає.

Я зупинилася біля кіоску, де продавали імпланти. Вітрина мерехтіла голограмами, пропонуючи “Біолінзи останнього покоління! Незареєстровані. Без трекінгу”.

Сірі нахилився до мене, розглядаючи деталі на столах кіберторговців.

— Ці імпланти… Вони ж надто технологічні для чорного ринку. Звідки вони їх беруть? Крадуть з лабораторій?

Я криво всміхнулася.

— Думаєш, що “Кібердрайв” реально все контролює? Брехня! Високі шишки продають секретні розробки під виглядом знищеного браку. Перед силою грошей жодна система не встоїть.

Сіріус задумався, його погляд на мить затримався на торговцеві, що передавав комусь кейс із логотипом корпорації.

— Тоді… у цій системі кожен шукає власний вихід?

— Не всі знаходять. Система контролює людей, а гроші — систему. Запам’ятай: довіряти нікому не можна.

Ми привернули увагу стрункої білявої жінки з хромованими імплантами на обличчі.

“Вона нас зчитує”, — зрозуміла я, але не подала вигляду.

— Нам потрібен провідник, — прошепотіла до Сірі.

— Знайдуться добровольці?

Незнайомка підійшла до нас першою і здивовано запитала: