Читати книгу - "Хранителька темряви, Поліна Ташань"

— Дякую, — відповів Ерік, що дивно, елендорською.

У наступну мить брати побігли назад по сходах, паралельно сварячись за монети, що не могло не викликати в неї усмішку.

Годиною пізніше Люсі переодяглася з дороги й стала допомагати мачусі на кухні, безтурботно гомонячи про навчання. Як не крути, вона хороша людина, хоч Люсі й не могла її сприймати, як матір. Про що взагалі можна говорити, коли вона з самим батьком майже не спілкувалася?

Едгар приїхав ввечері, як і обіцяла Хелен, холодний і мокрий від снігу. Візиту Люсі він здивувався ще більше, проте загалом був радий. Принаймні намагався таким здаватися. Так, вона пробула в домі Палмерів два дні. Вони їли разом, гуляли надворі, відпочивали, граючи в настільні ігри біля палаючого каміну, однак, Люсі все одно почувалася зайвою. Звісно, вона раділа, що хоча б у батька гарно склалося життя після того, як він переїхав у Кріоландію. Хоча саме це колись зруйнувало її, здавалося б, міцну родину.

Зараз, дивлячись на щасливе дитинство молодших братів, Люсі точно зрозуміла одне: зростати в люблячій родині — це не її історія, бо для неї вона закінчилася ще в п’ять років зі смертю матері.

На ранок третього дня Люсі знову спакувала валізу й, швидко попрощавшись, вирушила на вокзал. Вона мала лише одне бажання — якомога раніше повернутися в Академію.