Читати книгу - "Фундація"

— Ви не можете пропонувати таке…

— Не треба так переживати, докторе Піренн. Землі тут багато й на всіх нас вистачить. Якщо ми домовимося та співпрацюватимемо, то ми можемо влаштувати все так, що ви нічого не втратите. Можемо подарувати титули й маєтки. Гадаю, ви мене розумієте.

— Дякую! — глумливо відповів Піренн.

А потім Гардін простодушно спитав:

— А чи не міг би Анакреон забезпечити нас достатньою кількістю плутонію для атомної електростанції? Наших запасів вистачить лише на кілька років.

У Піренна перехопило подих, і на кілька хвилин настала мертва тиша. Коли о’Родрік заговорив, то його тон був зовсім інший:

— У вас є ядерна енергія?

— Звичайно. Що ж тут дивного? Здається, ядерній енергетиці вже п’ятдесят тисяч років. Чому б нам її не мати? Хіба що плутоній дістати трохи важко.

— Так… Так. — Посланець зробив паузу й тривожно додав: — Ну, джентльмени, поговорімо про це завтра. Вибачте мене…

Піренн глянув йому вслід і процідив крізь зуби:

— Це нестерпний, тупий віслюк! Це…

Гардін перервав його:

— Не зовсім. Він просто продукт свого середовища. Він небагато розуміє, за винятком фрази: «Я маю зброю, а ви — ні».

Піренн роздратовано обернувся до нього.

— Що, у космоса, ви мали на увазі з цими розмовами про військову базу та данину? Ви що, з глузду з’їхали?

— Ні, я просто кинув йому мотузку й дозволив за неї вхопитися. Ви можете зауважити, що він таки виказав реальні наміри Анакреона — поділити Термінус на земельні маєтки. Звичайно, я не збираюся дозволити, щоб це сталося.

— Ви не збираєтеся. Ви не збираєтеся. А хто ви такий? І можна вас запитати, що ви хотіли сказати, коли розпатякали йому про нашу атомну електростанцію? Навіщо, це ж саме та річ, яка може зробити нас військовим об’єктом?

— Так, — відповів Гардін. — Військовим об’єктом, від якого краще триматися подалі. Хіба не очевидно, чому я підняв цю тему? Я хотів підтвердити одну дуже сильну підозру.

— Яку?

— Що на Анакреоні більше немає ядерної енергетики — з економічних причин. Якби вона в них була, то наш друг, без сумніву, розумів би, що плутоній (за винятком давньої традиції) не використовується на атомних електростанціях. А з цього випливає, що на решті планет Периферії теж немає ядерної енергетики. Її точно немає на Смирно, інакше б Анакреон не виграв у них більшість битв під час нещодавньої війни. Цікаво, чи не так?

— Нісенітниці! — Настрій у Піренна був жахливий, і Гардін ледь помітно усміхнувся.

Він кинув свою сигару й подивився на розтягнуту в небі Галактику.

— Назад до нафти й вугілля, чи не так? — пробурмотів він і занурився у свої думки.

3

Коли Гардін заперечував, що він не власник журналу, то мав рацію лише формально, не більше. Гардін був лідером руху за перетворення Термінуса на самоврядний муніципалітет — його обрали першим мером міста — тож не дивно, що хоч йому офіційно й не належала жодна частка акцій журналу, різними обхідними шляхами він контролював близько шістдесяти відсотків.

Такі способи існували.

Отже, коли Гардін став пропонувати Піренну, щоб йому дозволили бути присутнім на засіданнях Ради опікунів, журнал зовсім не випадково розгорнув подібну кампанію. І перший масовий мітинг в історії Фундації був проведений з вимогами представлення міста в «національному» уряді.

І Піренн урешті неохоче на це погодився.

Сидячи за столом, Гардін ліниво розмірковував, що ж зробило науковців-фізиків такими поганими адміністраторами. Може, вони просто занадто звикли до непохитних фактів і абсолютно не звикли до людей, які піддаються чужим впливам.

У будь-якому випадку, зліва від нього сиділи Томаз Сатт і Джорд Фара, справа — Ландін Краст і Йет Фулгем, і сам Піренн, який головував. Звичайно, він усіх їх знав, але, здається, для цього випадку вони прибрали надто помпезний вигляд.

Гардін трохи задрімав через початкові формальності, але потім пожвавився, коли Піренн, надпивши води зі склянки, що стояла перед ним, сказав:

— Мені дуже приємно повідомити Раду, що після нашої останньої зустрічі я отримав звістку, що через два тижні на Термінус прибуде лорд Дорвін, канцлер Імперії. Це може розглядатися як гарантія того, що ми досягнемо обопільного задоволення в наших відносинах з Анакреоном, як тільки Імператор буде проінформований про ситуацію.

Він усміхнувся й звернувся до Гардіна, який сидів з іншого кінця столу:

— Журналу була надана інформація з цього питання.

Гардін здушив у собі сміх. Очевидно, що бажання Піренна з самовдоволеним виглядом подати цю інформацію раніше за нього було єдиною причиною, чому його запросили на цю зустріч обраних.

Він спокійно запитав:

— Якщо не брати до уваги абстрактні висловлювання, що ви очікуєте від лорда Дорвіна?

Відповів Томаз Сатт. У нього була погана звичка звертатися до людини в третій особі, коли мав зарозумілий настрій.

— Цілком очевидно, — почав він, — що мер Гардін є професійним циніком. І навряд чи в змозі зрозуміти, що Імператор, імовірніше за все, не дозволить порушити свої особисті права.

— Чому? Що він зробить, якщо вони будуть порушені?

Почулася роздратована метушня. Піренн відповів:

— Ви порушуєте процедуру, — і, схопившись, додав: — І до того ж, робите майже зрадницькі заяви.

— Я можу вважати це відповіддю на моє питання?

— Так, якщо вам нічого більше сказати…

— Не поспішайте з висновками. Я хотів би поставити питання. Що конкретного, крім цього дипломатичного ходу — який може нічого не означати, — було зроблено для протидії загрозі, яка йде з боку Анакреона?

Йет Фулгем провів рукою по рудих вусах.

— Ви бачите там якусь загрозу?

— А ви хіба ні?

— Навряд чи, — поблажливо відповів він. — Імператор…

— О великий космос! — роздратувався Гардін. — Щоразу кожен згадує Імператора або Імперію так, ніби це якісь магічні слова. Імператор за тисячі парсеків звідси, і я сумніваюся, що він взагалі через нас переймається. А якщо й переймається, то що він може зробити? Увесь імператорський флот у цьому регіоні перебуває в руках Чотирьох королівств, і частина його — у руках Анакреона. Послухайте, нам доведеться воювати зброєю, а не словами.

А тепер просто послухайте. У нас досі є два місяці спокійного життя лише тому, що ми натякнули Анакреону, що маємо ядерну зброю. Звичайно, усі ми знаємо, що це маленька брехня заради спасіння. Ми маємо ядерну енергію, але використовуємо її лише з комерційною метою, та й то її до біса як мало. Вони скоро це зрозуміють, і якщо ви думаєте, що їм подобатиметься задобрювати нас, ви помиляєтеся.

— Мій дорогий