Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

Ось воно.

— Я стану вашим офіційним опікуном. А також… ми з вами відразу обговоримо межі та природу наших відносин. Щоб уникнути непорозумінь у майбутньому. У нашому світі жінці без титулу й походження буде важко, а під моїм захистом вас приймуть як належить.

Його погляд був серйозним, але не холодним.

Я мовчки кивнула. Бо знала — це мій єдиний шанс.

— Які відносини? — думки крутяться в голові, і я вже уявляю, що зараз він скаже, щоб я спала з ним чи ще якусь нісенітницю вигадає. І я піду шукати кращу долю. Хоча… герцог виглядає молодо, легка сивина на скронях лише додає йому шарму. Це не те, що я очікувала від чоловіка цієї категорії. Якщо б він з’явився в моєму світі, то я б, напевно, зацікавилась ним. І це теж не дає спокою.

— Я буду лиш вашим опікуном, жодних не пристойносте — його голос був спокійний. — Будь-які дії, які можуть вплинути на мене чи на вас, ми будемо обговорювати, а потім вирішувати подальші наші кроки.

Ага, ось і він, той момент, коли я мала би пережити шок.

— А це? Я вже собі нафантазувала різного. — Моя рука мимоволі злегка тремтіла, коли я це сказала, але я вирішила спробувати розсміятися, щоб розрядити атмосферу. Видихнула з полегшенням.

— Чого різного? — Чоловік підняв брови, його погляд залишався зацікавленим.

— Не партеся, я приймаю ваші умови. — Я намагалася виглядати спокійно, хоча всередині серце шалено калатало.

Він трохи замовк, а потім заговорив знову:

— Потрібно попрацювати над вашими манерами. Я запрошу гувернантку, вона вам допоможе виправити мову та манери. — Герцог оглядав мене з тією цікавою настороженістю, яка змушувала відчувати, що він досить уважно спостерігає за моєю поведінкою.

— Ви дуже цікава пані, і сподіваюся, вам не буде зі мною сумно. — Він підвівся, втративши трохи серйозності. Легко опустив голову набік. — За вечерею зустрінемося.

І знову, так само швидко і спокійно, він пішов з кімнати.

Я сиділа в тиші, намагаючись осмислити розмову. Я не могла позбутись відчуття, що розмова ця була лише початком чогось більшого, чогось, що не має точних меж. Невже моє перебування в цьому домі буде справді таким приємним?

Герцог справляв враження спокійної, розумної людини, яка вміє зберігати контроль, але при цьому його манера розмовляти дозволяла залишити місце для інтриг і сюрпризів. Можливо, я справді зможу жити вільно без жорстких рамок. Можливо, навіть знайду в ньому союзника, а не тільки опікуна.