Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Все гаразд?- запитує Діна. Вона хвилюється?

-Так,- скупо відповідаю. Я так розумію Діна дуже любить поговорити. І це в хорошому сенсі, з нею точно буде не нудно. А ось Мая навпаки, з неї важко витягнути слово. Вперше бачу таких людей, які майже весь час мовчать. Її погляд спрямований кудись вдалечінь, напевно задумалася.

-Гаразд, йдемо!- з ентузіазмом сказала Діна. В цієї дівчини нескінченно енергії! - Кіро, твоя аудиторія знаходиться на першому поверсі, ось зараз ми зайдемо і ти повернеш вправо, далі прям і останні двері,- починаємо підійматися по сходинках. Коли заходимо всередину Діна все ще раз показує, я дякую і збираюся йти.

-Удачі дівчата,- тихенько промовила Мая, і пішла на другий поверх.

-Дякую, і тобі,- кидаю наостанок та прямую в напрямок своєї аудиторії.

   Заходжу в кабінет й розумію, що запізнилася. Чорт! В перший же день! Щось я сьогодні така не везуча? Підіймаю голову, нарешті віддихнувшись. Бачу, що сотні очей прикуті до мене, якось не зручно. Не люблю я багато уваги.

-Добрий день. Вибачте за запізнення,- перепрошую. Мені справді соромно. Як так можна Кіро?

-Добрий день. Ти Кіра, вірно?- запитує викладач. Я киваю, чоловік поправляє свої окуляри та промовляє. - Ну що ж Кіро, ви не одна сьогодні запізнюєтеся. Проходьте та сідайте.

   Я не розумію про що він, але нехай. Поправляю свою футболку й збираюся йти, як відчуваю що в аудиторію заходить хлопець та влітає прямо в мене. Зошити вилітають з моїх рук, а я збираюся приготуватися до падіння, як чиїсь рельєфні руки ловлять мене. Він притискає моє тіло до себе, і по моєму тілові проходить табун мурашок. 

      Підіймаю погляд на хлопця та застигаю на місці. Це він! Чорта з два, це він! Хлопець з паркування! Не може бути! 

     Бачу в його очах здивування, він напевно це також бачить. Я не думала, що зустріну його знову! Не день а капець! Не знаю скільки ми так простояли, але наш довготривалий погляд перервав викладач.

-Хлопці та дівчата, прошу вас сісти на свої місця! Нам треба розпочинати лекцію,- відступивши від хлопця я підбираю зошити. Швиденько підіймаюся, та сідаю майже в останній ряд. Божечки в перший же день осоромитися! Ще цей тут! Якого біса? 

***

  Всім привіт) Навчання закінчується, а це означає, що я більшість свого часу нарешті буду приділяти написанні. Продовження не дуже велике, але я стараюся більше писати зараз. Щераз всім дякую за вподобайку та коментар🥰 Мені дуже приємно)))