Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Париж для самотніх та інші історії 📚 - Українською

Читати книгу - "Париж для самотніх та інші історії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Париж для самотніх та інші історії" автора Джоджо Мойєс. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Легке чтиво. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 16
Перейти на сторінку:
це не сімейні обставини?

– Ні. У мене… е-е-е… болить живіт.

– Болить живіт, значить. Дуже шкода, мадемуазель. А який на вигляд цей чоловік?

– У нього дуже коротке волосся. Він їздить на мопеді. І його точно ще немає. Я… Він високий, і в нього красиві очі.

– Красиві очі.

– Послухайте, він єдиний чоловік, який може про мене запитувати.

Адміністраторка киває, ніби зовсім не сумнівається в сказаному.

Нелл продовжує:

– Я… Він запросив мене зустрітися ввечері, і… це не дуже хороша ідея насправді.

– То… він вам не подобається?

– Зовсім ні. Він чарівний. Просто… я його зовсім не знаю.

– Але… як ви зможете про нього щось дізнатися, якщо не сходите з ним на побачення?

– Я не знаю його достатньо добре для того, щоб іти з ним кудись у незнайомому місті. І, можливо, з іншими незнайомими мені людьми.

– Ви занадто часто повторюєте слово «незнайомий». Вам не здається?

– Справді.

– Отже, ви сьогодні залишитеся в номері?

– Так. Ні. Я не знаю. – Нелл переминається з ноги на ногу, розуміючи, наскільки безглуздо все це звучить.

Маріанна повільно роздивляється її з голови до ніг.

– У вас чудовий вигляд.

– Дякую.

– Шкода, що у вас болить живіт. Ну, добре. – Вона усміхається й повертається до паперів. – Може, іншим разом.

* * *

Нелл сидить у номері й дивиться телевізор. Якийсь чоловік розмовляє з іншим. Один із них так сильно хитає головою, що всі його жирні підборіддя дрижать, ніби желе. Вона постійно дивиться на годинник, стрілка повільно повзе до восьмої. У животі бурчить. Вона згадує, що Фаб’єн казав щось про невелике кафе, де подають фалафель, у єврейському кварталі. Цікаво, як це – сидіти позаду на мопеді.

Нелл дістає записник і бере зі столика готельну ручку. Вона пише:

ПРИЧИНИ, ЧОМУ Я ЗАЛИШИЛАСЯ В НОМЕРІ

1. Він може бути вбивцею із сокирою.

2. Він може захотіти сексу.

3. Можливо, пункти 1 і 2.

4. Я можу опинитися в незнайомій мені частині Парижа.

5. Мені доведеться говорити з таксистом.

6. У мене можуть виникнути складнощі з поверненням у готель уночі.

7. У мене дурнуватий вигляд.

8. Мені потрібно буде вдавати, що я імпульсивна.

9. Мені доведеться говорити французькою, їсти французькі страви перед французами.

10. Якщо я рано ляжу спати, то прокинуся рано в гарному настрої й встигну на потяг додому.

Вона сидить, дивлячись на акуратний перелік аргументів «за». А тоді перегортає сторінку й пише:

1. Я в Парижі.

Якусь мить вона дивиться на написане. А тоді, коли годинник показує восьму, вона запихає записник у сумку, хапає пальто й біжить вузькими сходами вниз, на рецепцію.

Він уже тут, стоїть, обпершись на стійку, і теревенить з адміністраторкою. У Нелл починають палати щоки. Вона підходить до них, її серце мало не вистрибує з грудей, вона намагається дібрати слова, щоб пояснити свою дивну поведінку. Але що б вона не казала, це звучатиме по-дурному. І одразу стане зрозуміло, що вона просто злякалася з ним зустрітися.

– О, це ви, мадемуазель, а я якраз казала вашому другові, що ви трохи затримаєтеся, – промовила Маріанна.

– Ну що, готова? – запитує Фаб’єн, усміхаючись.

Вона не пригадує, щоб хтось іще так радів від зустрічі з нею, звісно, якщо не брати до уваги собаку сусідів, який постійно намагається дуже непристойно тертися об її ногу.

– Мадемуазель, якщо ви повернетеся після опівночі, вам знадобиться ввести на вході цей код. – Адміністраторка передає Нелл невелику картку. – Як добре, що ваш живіт більше не болить.

* * *

– Ти добре почуваєшся? – запитує Фаб’єн, даючи їй шолом.

Паризький вечір прохолодний і трохи морозний. Вона ніколи раніше не каталася на мопеді. Вона десь читала про те, що в аваріях із мопедами гине багато людей. Але вона все ж таки одягає шолом, Фаб’єн уже за кермом, махає їй, щоб сідала.

– Усе вже добре, – відповідає Нелл.

«Будь ласка, не дай нам загинути», – думає вона.

– Чудово. Що ж, спершу ми трохи вип’ємо, потім, можливо, поїмо, але зараз я хочу показати тобі Париж, домовилися?

Вона обіймає його за талію, мопед зривається з місця й зникає в паризькій ночі.

9

Фаб’єн зі свистом несеться вулицею Ріволі, оминаючи авто, відчуваючи, як стискаються руки дівчини на його талії щоразу, як він додає швидкості. Він зупиняється на червоний і запитує:

– Усе гаразд? – Через шолом його голос звучить глухо.

Вона усміхається, кінчик носа злегка почервонів.

– Так, – говорить вона й бачить, як він усміхається.

Сандрін завжди їздила з ним без жодних емоцій, ніби намагаючись приховати те, що вона насправді думає про його стиль водіння. А ось ця англійка верещить і регоче, її волосся розлітається в різні боки, а коли він особливо різко маневрує в транспортному потоці, вона кричить: «Боже мій! Божечки!»

Він везе її жвавими проспектами, бічними вуличками, вискакує через міст Турнель на острів Сен-Луї, щоб вона могла помилуватися водою, яка переливається під ними. Тоді він робить коло й виїжджає на міст Архієпархії, щоб вона побачила Нотр-Дам, який світиться в темряві, з його кам’яними горгульями, які визирають із готичних башт.

Після цього, не давши їй звести подих, Фаб’єн везе її до Єлисейських Полів, оминаючи авто й сигналячи пішоходам, які вискакують на проїжджу частину. Після цього він збавляє швидкість і підіймає вгору руку, щоб вона поглянула на Тріумфальну арку. Він відчуває, що вона трохи відхиляється назад, коли вони проїжджають під нею. Він піднімає вгору великий палець, і вона робить те саме.

Він мчить через міст і звертає праворуч, на набережну. Обганяє автобуси й таксі, ігноруючи гудки, і нарешті опиняється в місці призначення. Він зупиняється й глушить мотор. Річкою пливуть туристичні катери, поряд торгують сувенірами у вигляді Ейфелевої вежі й цукровою ватою. І ось вони бачать її. Справжня Ейфелева вежа возвеличується перед ними, сотні її сталевих частин підіймаються в безмежне вечірнє небо.

Нелл його відпускає й обережно злазить із мопеда, ніби за час поїздки в неї затерпли ноги. Вона знімає шолом. Фаб’єн помічає, що, на відміну від Сандрін, вона не поспішає поправляти зачіску. Вона розглядає все навколо, її рот відкритий від захвату й схожий на букву «О».

Він також знімає шолом і перехиляється через кермо.

– Ось! Тепер можеш сміливо казати, що оглянула всі важливі визначні місця Парижа лише за… кхм… двадцять дві хвилини.

Вона дивиться на нього, її очі сяють.

– Чорт забирай, це було найкрутіше і, мабуть,

1 ... 11 12 13 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Париж для самотніх та інші історії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Париж для самотніх та інші історії"