Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш"

Не дивно, що Саманта вибрала саме його. Напевно, будь-яка б так вчинила. Навіть я. Якби, звичайно, наше знайомство відбулося як у всіх нормальних людей. Якби він ... був одним з трьох чоловіків, серед яких я могла вибирати.

Ці та багато інших думок крутилися у мене в голові поки всі сідали за стіл. Дотримуючись усіх правил поведінки за столом, ми з сестрою сіли поруч одна з одною, а чоловіки ... Гаспар знаходився навпроти мене, а Габріель навпроти Саманти. Варто було відвести погляд трохи вбік, як я відразу ж натикалася на нього. Чоловік, не соромлячись, розглядав мене при світлі дня і це навіть привернуло увагу інших.

- Ви не схожі, - через якийсь час він начебто озвучив свій висновок, - яка у вас різниця у віці?

- Аді вісімнадцять. Зовсім ще дитина. Їй би ще рости й рости, набиратися розуму, - поблажливо проговорили Семі, не упускаючи можливості опустити мене на очах у всіх. А мене вкотре пересмикнуло від її "Аді". Я ненавиділа те, як вона скорочувала моє ім'я. І сестра прекрасно про це знаючи кожен раз це робила.

- Зараз у вісімнадцять, люди можуть бути набагато дорослішими та вдумливішими ніж ті, кому, наприклад, є вже двадцять п'ять, - не скажу, що це був камінь в город моєї сестри, але я оцінила слова Гаспара. Тим самим він дуже тактовно поставив мою сестру на місце.

Чоловік подивився на мене і посміхнувся. А я посміхнулася у відповідь, вкладаючи туди всю свою подяку. Гаразд, визнаю, Гас заробив один бал у свою скарбничку.

- Ми так не схожі, тому що ми двоюрідні сестри. За батьками, - я повернулася до Габріеля, який з цікавістю спостерігав за цією перестрілкою і з викликом подивилася йому прямо в очі, - проте, знаходяться ті, хто примудряється нас переплутати. - Розуміючи, що ці слова призначалися безпосередньо йому, чоловік сильніше необхідного стиснув в руках столовий набір, а вилиці на його обличчі напружилися.

- Напевно, ця людина неймовірно неуважна або дурна, - добродушно заявив Гаспар, поправляючи столову серветку, - Адріана, я б Вас ні з ким не сплутав.

Компліменти цього чоловіка були настільки тактовні й ненав'язливі, що він тут же розташував мене до себе. На жаль, того ж самого я б не сказала про Габріеля. Здається, ці двоє не порозуміються. Щось мені підказує, що Гас тільки що нажив собі ворога в особі нареченого моєї сестри.

Весь цей обід починав нагадувати мені сценарій дешевої мелодрами. Мої очі при кожному зручному випадку знаходили Габріеля, який навіть не намагався приховати того, що розглядає мене. В якийсь момент, не витримавши всього цього, я з силою відсунула стілець, тим самим привертаючи до себе уваги всіх присутніх за столом.

- Прошу вибачення, мені потрібно відлучитися на пару хвилин, - натягнувши на обличчя усмішку, я схопилася зі стільця і ​​попрямувала в бік кухні. 

Мені як мінімум потрібно було вмитися. А як максимум прийняти крижаний душ. Тому що знаходитися разом з цим чоловіком в одному приміщенні було убивчо.

Зайшовши на кухню і знайшовши кран з водою, я підставила долоні під крижаний струмінь.

- Бачу ти не звикла думати, а після відкривати рот, - я не встигла обернутися на звук його голосу, тому що буквально через секунду мої сідниці обпекло від жорстко ляпанця, а після ... Мене втиснули в стільницю столу настільки, що я навіть не могла вдихнути.

- Ви ... Ви ... що ...

- Я, здається, тебе попереджав, що буде, якщо ти розкриєш свій рот. - Його голос був злим, а руки дозволяли собі занадто багато. Його гарячі долоні вже щосили задирали моє плаття, а я була в такому шоку, що навіть забула, як кричати.

- Я ж нічого не сказала, - видала разом з видихом.

- Натякнула, і це було пряме запрошення до дій. - І, судячи з того, як його пальці вп'ялися в шкіру на моїх сідницях, він не жартував.

- Ні, Ви все неправильно зрозуміли.

- Мої пальці все ще пахнуть тобою... Думаю буде справедливо, якщо ми закінчимо розпочате. - Його пальці змістилися вгору підчепивши гумку моїх трусиків ...