Книги Українською Мовою » 💛 Інше » До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) 📚 - Українською

Читати книгу - "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" автора Франческо Петрарка. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 45
Перейти на сторінку:
бракує, і які не відчували б себе через це нещасними; що може будь-хто засвідчити, виходячи з власного прикрого досвіду. Звідси випливає, що повнота благ робить людину щасливою, і наскільки якоїсь частини з них бракує, настільки людина почувається нещасною. Скинути з себе нещасливий тягар прагнуть усі, але відомо, що тільки лічені досі спромоглись. Бо забагато виявляється таких, кого мучить тілесна неміч, або смерть рідних, або тих, хто страждає в ув’язненні, у вигнанні, у бідності, терзається хворобами чи іншими скорботами, які так само важко всі перелічити, як тяжко їх терпіти; та хоч які вони обтяжливі, людині не вільно за власним бажанням їх позбутись. Тому мені видається безперечним, що чимало людей не владні проти свого нещастя.

А в г у с т и н

Мушу почати здалеку, як зазвичай роблять, напучуючи юних, чиї думки плутані й неповороткі, і почну знову з найпростіших речей. Я вважав тебе чоловіком зрілого розуму і не думав, що тобі знадобляться роз’яснення на дитячому рівні. І справді, якби ти увібрав ті правдиві і найвищою мірою повчальні сентенції філософів, яких ти неодноразово перечитував разом зі мною; якби ти — скажу по щирості — скеровував свої зусилля на себе, а не на когось; якби в студіюванні стількох книжок шукав керівництва для свого життя, а не засобів до здобуття скороминущої хвали натовпу і приводу до порожніх хвастощів, не став би ти отак просторікувати і плести нісенітниці.

Ф р а н ч е с к о

Не знаю, до чого саме ти хилиш, а я вже почервонів, як той школяр, якому вичитує вчитель. Бо хлопчак, знаючи за собою такі й сякі провини, знічується на перші слова докору ще до того, як вихователь назве той вчинок, за який дорікає йому. Так само я, усвідомлюючи своє невігластво і свої численні похибки, хоч і не розумію, яку саме ти маєш на увазі, знаю, що мені можна закинути будь-яку з них, і сором заливає мені обличчя, перш ніж ти скінчив свою мову. Тож я прошу, скажи ясніше, за що так суворо мені докоряєш?

А в г у с т и н

Багато за що; але перш за все мене обурює твоє припущення, нібито можна бути нещасними проти власної волі.

Ф р а н ч е с к о

Я даремно червонів, бо чи можна вигадати щось правдивіше за цю правду? Чи хто може бути настільки необізнаним у людських справах або настільки позбавленим будь-якого спілкування зі смертними, щоб не знати, що бідність, скорбота, безчестя, нарешті хвороби, смерть та інші лиха такого роду, які, власне, й уважаються за нещастя, здебільшого обсідають людей проти їхньої волі, а не приходять за їхнім бажанням? Звідси випливає, що дуже просто визначити і ненавидіти власне нещастя, та аж ніяк не позбутись його, бо перше й друге у нашій владі, а третє у владі долі.

А в г у с т и н

Твоє зніяковіння спокутує допущену помилку; але безсоромність обурює мене більше за помилку як таку. Як міг ти забути священні філософські постулати, згідно з якими всі ті негаразди, що ти допіру перерахував, нікого не можуть зробити нещасним? Бо якщо самі тільки чесноти роблять душу щасливою, — як показали і Марк Туллій, і чимало інших, наводячи вагомі на те докази, — то, відповідно, ніщо вже не віддаляє людину від щастя, крім того, що протилежне чеснотам; а що саме, ти здатен пригадати без мого нагадування, якщо пам’ять твоя не заціпеніла остаточно.

Ф р а н ч е с к о

Авжеж, я пам’ятаю. Ти хочеш нагадати мені про стоїчні приписи, що суперечать загальнопоширеним уявленням і стоять ближче до ідеалу, ніж до практики.

А в г у с т и н

Ти найнещасніший з усіх, коли в пошуках істини довіряєш загальнопоширеним нісенітницям, чи сподіваєшся досягти світла, довірившись сліпому проводиреві. Ти маєш уникати шляху, торованого загалом, обираючи натомість стежки, позначені слідами небагатьох обраних, щоб удостоїтись вшанування віршем поета:

Щастен будь з подвигом першим, — до зір це дорога, юначе…[33]

Ф р а н ч е с к о

Якби ж мені досягти цього ще до смерті! Але кажи далі, прошу, бо — запевняю тебе — я не настільки ще знахабнів, щоб віддати перевагу хибним уявленням загалу перед положеннями стоїків. Але поясни, що саме ти волієш довести мені?

А в г у с т и н

Які ще потрібні слова, коли ми вже з’ясували, що залишатись нещасним можна тільки з власної вини?

Ф р а н ч е с к о

Мені видається, я знав багатьох — і себе до таких зараховую, — кого ніщо так не гнітить, як нездатність скинути з себе ярмо власних вад, хоча все життя вони докладають до цього найбільших зусиль. Тому, не заперечуючи положення стоїків, можна стверджувати, що чимало людей, всупереч своїй волі, глибоко нещасні, хоч усім серцем прагнуть протилежного.

А в г у с т и н

Ми дещо відхилились від теми, але потроху починаємо повертатись до початкового питання, якщо тільки ти не забув, про що нам ішлося.

Ф р а н ч е с к о

Мало не забув, але тепер починаю пригадувати.

А в г у с т и н

Я мав на думці розтлумачити тобі, що першою сходинкою на шляху з тісноти смертної юдолі до вищих сфер є зосереджені роздуми про смерть і мізерність людську; а друга сходинка — це пристрасне прагнення і намагання піднестись. За наявності цих двох умов я обіцяв тобі легке досягнення мети, до якої спрямовані наші прагнення; якщо тільки ти й досі не тримаєшся інших поглядів.

Ф р а н ч е с к о

Я б не наважився висловлювати жодні заперечення, оскільки з юних років у мене складалось дедалі твердіше переконання, що коли мої погляди в чомусь розходяться з твоїми, то ясно, що помиляюсь я.

А в г у с т и н

Облиш, будь ласка, лестощі. Бачу, ти звик погоджуватися з моїми словами не стільки за їхню переконливість, скільки з поваги до мене, тому даю тобі право казати все, що тобі заманеться.

Ф р а н ч е с к о

Хоч і з трепетом, однак скористаюся з твого дозволу. Про інших людей не казатиму нічого; але я сам, — нехай підтвердить присутня тут, яка незмінно бувала свідком усіх моїх вчинків, і тебе теж нині закликаю у свідки, — як часто я розмірковував про свою мізерність і про смерть і якими потоками сліз я намагався змити з себе бруд гріховності! Але спроби ці, як бачиш, донині залишаються марними, про що я знов-таки не можу говорити без сліз. Саме цей особистий сумний досвід спонукає мене оскаржити безперечність твого твердження, нібито жодна людина не впадає у жалюгідний стан попри власну волю, нібито нещасним є лише той, хто хоче бути нещасним.

А в г у с т и н

Мені віддавна знайомі ці нарікання, і, гадаю, вони ніколи не припиняться. І так само після стількох марних спроб переконати тебе я не припиню наполягати,

1 ... 11 12 13 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» жанру - 💛 Інше:


Коментарі та відгуки (0) до книги "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)"