Читати книгу - "Христина, дівчина-король, Мішель Марк Бушар"

ХРИСТИНА: Мені нагадати вам ваш ранг?

АКСЕЛЬ (відпускає Шаню): Я розмовляю з вами так, як говорив би ваш батько.

ХРИСТИНА: Але ви не мій батько!

Пауза.

АКСЕЛЬ (ображено): Він довірив вас мені! Погляньте-но. Подивіться на цю різанину!

ХРИСТИНА: Чи не ви мене вчили, що цікавість — завжди добре?

АКСЕЛЬ: У межах учення Лютера!

ХРИСТИНА: Цікавість... у Лютера не було цікавості ні до чого!

Як вдарений громом, Аксель стає на коліна й притискається лобом до землі.

АКСЕЛЬ: Ви тільки-но зневажили ім’я Лютера!

ХРИСТИНА (ствердно): Ми всі врятуємося. Як язичники, так і християни!

АКСЕЛЬ: Коли скажена плоть бунтує, єдиними ліками буде звернутися до слова Божого, щоб подавити той бунт. Плотська сексуальна привабливість — або для шлюбу, або ж для цноти. О дупа Господня, забудьте її!

ХРИСТИНА (зламано): У мене не виходить. (Вона падає на коліна.) У мене не виходить.

ДЕКАРТ (наближається до Христини): Я сумніваюсь, що справжнє тіло Христа присутнє в гостії. Я вірю, що Земля обертається навколо Сонця. Я вірю в свободу волі. Через свої ідеї я втік зі своєї країни. Я вільний. І я... я не правлю королівством.

АКСЕЛЬ: Не знайдеться такого куточка землі, який би прийняв ту пристрасть, яка вас пожирає.

ДЕКАРТ: Ніякої схованки.

АКСЕЛЬ: Жодного притулку.

Шаню дістає з пальта запечатаного листа і простягає його Христині.

ШАНЮ: Ваша величносте! Я листоноша папи Олександра VII. Його Святість запрошує вас приєднатися до нього на троні Риму. Для престолів Франції, Португалії, Іспанії та Священної Римської імперії німецької нації ваше входження в коло католицьких країн було б найбільшим здобутком цього сторіччя. (Звук льоду, що ламається. Всі персонажі за винятком Ебби виходять на сцену, стривожені та мовчазні. Урочиста мить.) Папа задовольнить усі ваші запити, як найпоміркованіші, так і найнезбагненніші. Палаци, особиста армія, довічна рента. Назвіть ім’я артиста, ба назвіть вченого, і він перебуватиме під вашим захистом. Розкрийте свій задум, і ми його здійснимо. Папа проголосить вас королевою-дівою.

ХРИСТИНА: І тоді я не буду зобов’язана брати шлюб?

ШАНЮ: Не будете.

ХРИСТИНА: Буду вільна у своєму пересуванні?

ШАНЮ: Ви будете вільними у своїх публічних діях.

ХРИСТИНА: Як і в приватному житті?

ШАНЮ: Безперечно, і в приватному житті теж. Ad maiorem Dei gloriam. Для більшої слави Божої.

Потужний звук криги, що ламається. Труп зникає. Сцена стає величезним замерзлим озером. Приглушений шум скресання криги.

3. Замерзле озеро

АКСЕЛЬ (до Христини): Пломенистий дух у тілі воїна! Дитино моя, я був цим вражений від самого вашого дитинства. Я вірив у вашу надію зробити з нашої країни найвеличнішу державу світу. Та авантюрист, який хоче до безкінечності розширяти рубежі пізнання, кінчає тим, що падає в безодню, коли перетинає межу горизонту. Не знаю, коли саме я міг спонукати вас до дурості віддавати перевагу присутності біля вас жінок і витончених чоловіків. Я мав би розгледіти набагато раніше ту стежку, на яку вас вирішив завести диявол. Я занадто поважаю ваше священне право правити, щоб противитися вашій волі, та якщо ви відречетеся від віри вашого батька, наслідки вийдуть далеко за межі тільки вашої особи. У вас немає спадкоємця. Ви ламаєте печатку на цьому посланні та створюєте тим самим хаос. Ваші піддані буквально рватимуть одне одного. Деякі підуть за вами, тому що виберуть вірність своєму монархові. Та знайте, що більшість залишиться відданими вірі вашого батька й кине виклик вашому союзові з нашими «занадто новими старими ворогами». Будуть і такі, хто не забариться скористатися ситуацією у власних інтересах. Це назвуть громадянською війною. Наші сусіди витруть ноги об ваш мирний договір і захоплять нас. І це називатимуть занепадом швецької імперії. І я прокляну той день, коли назвав вас своєю донькою. (Він стає на коліна біля її ніг.) Я благаю тебе, Христино, використай увесь твій блискучий інтелект, а я знаю, він у тебе надзвичайний, і врятуй Швецію.

Інші персонажі зникають, залишаються тільки Декарт і Еріка, обличчя якої прикрите чорною вуаллю.

ХРИСТИНА (до Декарта): Пане, що керує світом? Спустошення любові чи спустошення ненависті?

Декарт робить рух, майже механічно, для самого себе. Христина його не повторює.

ДЕКАРТ: Ви повертаєте долоню ось так. Відкриваєте її. Ви кладете її на груди і тоді слухаєте биття. А після цього ви слухаєте розум.

Декарт виходить. Еріка наближається і стає на коліна перед Христиною.

ЕРІКА: Чи зможете ви мене вибачити? Брехня щодо вигаданого передсмертя призвела до справжньої смерті!

ХРИСТИНА: Хто помер?

ЕРІКА: Я ніколи не могла передбачити наслідки. Я не знаю, що мною керує: моя дурна завзятість чи моя завзята дурість?

ХРИСТИНА: Хто помер?

ЕРІКА: Він сказав, що це для спасіння вашої душі. Він сказав, що це богоугодний обман.

ХРИСТИНА: Хто помер?

ЕРІКА: Графиня Шпарре померла.

ХРИСТИНА: А щоб твій язик зогнив у собачих нутрощах!

ЕРІКА: Глухий тріск! З крижаних глибин!

ХРИСТИНА: Щоб твоє ім’я стало найгіршою з лайок, єдиною, яку ніхто не згадуватиме.

ЕРІКА: Її вбив граф Йоган!

ХРИСТИНА: Стугін зламу.

ЕРІКА: Я бачила її труп! Як і ви!

ХРИСТИНА: То я бачила її рештки? Ти часом не здуріла?

ЕРІКА: Разом із послом і філософом! Під простирадлом!

ХРИСТИНА: Потом Ісуса на хресті! Замовкни, гнидо!

ЕРІКА: То там була не вона!

ХРИСТИНА: Я знову можу дихати!

ЕРІКА: Хто там був, під тим простирадлом?

ХРИСТИНА: Твоя мати! Твій батько! Твоє дитя! Уяви того, хто тобі найдорожчий!

ЕРІКА: Це граф Йоган. Він... (Звук чобіт.) А ось і він!

ХРИСТИНА (до Еріки): Залиш мене з ним наодинці! (Еріка покидає сцену, а Йоган виходить.) Йогане, тобі подобається, коли я називаю тебе своїм братом?

ЙОГАН: А віднедавна мені теж подобається звати тебе своїм братом.

ХРИСТИНА: Ти ж знаєш, наскільки я ціную графиню Шпарре.

ЙОГАН: Кого? Даму, яка наражає на небезпеку світовий порядок?

ХРИСТИНА: Я не знаю, де вона. Знайди її!

ЙОГАН: Кого?

ХРИСТИНА: Еббу.

ЙОГАН: Як чарівно! Вона називає її на ім’я. Яке ж задоволення ти повинна мати, коли відмінюєш її у множині? Одна Ебба, кіль...

ХРИСТИНА: Приведи її до мене!

ЙОГАН: Я? І що мені їй сказати, якщо я її все ж зустріну?

ХРИСТИНА: «Життя надто коротке, щоб кохати, як то належить. Повертайся швидше!» Це слова Нінон де Ланкло. Скажи їй і це.

ЙОГАН: І чому я, чому я повинен виконувати цю місію? Для чого запам’ятовувати ці слова? І ця Нінон?..

ХРИСТИНА: Ти знаєш шахраїв, розбійників, злодюг...

ЙОГАН: А ще живодерів і піратів, до того ж знаю