Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Раптово шлях Дженніфер перегородив сіро–синій вовк, він був величезним, з мудрими блакитними очима. А потім, настільки ж різко, темрява полонила дівчину і вона впала навзнак. На початку нічого не відбувалося, вона спокійно спала, тіло здавалося легким і нерухомим. Дві неймовірної краси дівчини у фіолетових сукнях прив'язали Дженніфер невидимими стрічками до ліжка, якого вона не торкалася. Усе тіло ломило й пекло, це був жахливий біль, здавалося незрозуміло в якій частині тіла, і водночас повсюди. Ліам мав рацію, місце скидалося на занедбану психлікарню з найколоритніших фільмів жахів. Ліжка на пружинах, м'які порвані стіни, кімната без вікон.

–Чорт забирай. Звідки мені було знати, що Кріс в іншій палаті, а мене знерухомлять? Ще біль цей. Хороша ясновидиця, ясносліпа, чорт забирай... – бурмотіла вона.

Слабкість затуляла їй повіки і дівчина, піддавшись їй, провалилася в сон.

– Дженніфер! – кричав голос. Він починав вщухати.

У голові промайнув той самий вовк, якого вона бачила перед тим, як потрапила сюди, Дженніфер розплющила очі. Вовк сидів біля її ліжка і дивився на дівчину розумним поглядом. Він поклав голову на ліжко поруч із нею і заскулив.

Сієтл. Дім Найджела

Прокинувшись, Найджел вирішив зателефонувати Дженніфер. Він познайомився з Ніком кілька тижнів тому і через нього дізнавався, як подруга почувається. Нік повідомив Найджелу, що Дженніфер пізнала силу і дізналася все, що оберігають Хранителі. Тому, він вирішив зателефонувати їй, щоб запросити в гості і якось підтримати. Весь місяць вона не відповідала на дзвінки, вважаючи за краще справлятися з горем на самоті, це турбувало Найджела і його друзів, і вони намагалися хоч якось надати допомогу. Телефон Дженніфер не відповідав, він вирішив зателефонувати пізніше, Джилана ще спала, він повернувся на бік і поцілував її в плече. Зібравшись на пробіжку, він зашнурував кросівки і пробіг уздовж вулиці близько п'ятнадцяти разів, потім пішов у душ, прочитав кілька улюблених казок, це завжди допомагало йому налаштуватися на гарний день.

Він спустився вниз, дорогою заглядаючи в прочинені двері кімнати Пайпер і Пітера. Пайпер сховалася за горами палаючих ковдр, а Пітер лежав на животі, його рука звисала до підлоги, він спав із відкритим ротом, Найджелу кортіло якось пожартувати з нього, поки він спить, але він вгамував себе.

–Найджеле, ти ж дорослий, вихований хлопчик. –бурмотів він, зробивши кілька вдихів, Пітер відбувся наволочкою, одягненою і на подушку, і на його обличчя. Найджел спустився сходами, стримуючи регіт. На дивані сиділи Джим і Джина, вони дивилися якесь шоу. Джим дивився кудись крізь телевізор, ніби розмірковуючи про щось. Джина, з якою спілкувалася Есме, приходила в гості періодично, хоча досі не пам'ятала нікого з компанії. Калерія та Есме готували на кухні, Найджел поспішив до них, заглядаючи в каструлю. 

–Як смачно пахне.– пробурмотів він.

 Калерія посміхнулася і поцілувала Найджела в лоб.

–Привіт.– сказала Есме.

Він стягнув порізану морквину і сів за барний стілець.

–Чимось допомогти? 

–О, любий, дякую, почисть картоплю, гаразд?

–Звісно.

Калерія поставила прийомному синові тарілку з п'ятьма великими помитими картоплинами, лезо–чистилку і тазик для лушпиння. Поки він чистив картоплю, думав про те, щоб якнайшвидше закінчити, зводити Джилану на пляж і спробувати зателефонувати Дженніфер ще раз. Він дочищав останню картоплину, коли спустився Пітер. На ньому була сіра бавовняна футболка і джинсові шорти. 

–Привіт сімейству. –сказав він, позіхаючи.

–Привіт.

Найджел швидко розправився з картоплею і зателефонував Дженніфер ще раз. Поки він намагався додзвонитися, Пітер то лоскотав його, то колов у бік, потім нахабно сів йому на коліна, скуйовджуючи другові волосся, він узяв лушпиння картоплі та почав вбирати в його голову, як ялинку, одну частину поставив на верхівку, дві на вуха, одну на ніс, вона одразу звалилася, усі в кімнаті, реготали, а Пітер робив це з неймовірно зосередженим обличчям, інколи піднімаючи по черзі свої неспокійні брови. Гудки перервалися, слухавку підняв Нік. Найджел скинув із себе лушпиння, зіштовхнув Пітера і встав.

–Містере Вінсент? Привіт, а Дженніфер можна?

–Найджеле? Це ти? – запитав схвильований чоловічий голос.

–Так...

–Дженніфер зникла. Збирай своїх друзів, я вже почав пошуки.

Він напружився.

 –Куди нам прибути?

– Зустрінемося біля Похмурого лісу.

– Скоро будемо.

Пайпер і Джилана спустилися в обіймах, зустрівшись зі своїм хлопцем очима, Джилана відпустила подругу, усмішка зникла з її обличчя.

–Найджеле, у чому справа?

–Дженніфер зникла. Нік запропонував почати пошуки з лісу. Я маю знати, хто йде зі мною.

–Зрозуміло, ми всі йдемо.– фиркнула Калерія, витираючи руки об рушник.

–І я йду.– сказав Джим.

–Ти впевнений? – засумнівалася Пайпер.