Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

суддями та губителями ближнім своїм, самі будучи тисячу разів осудження варті. Але в мені, благодаттю Христовою, небагато такого там знайшли, берегла-бо я себе пильно у всі дні життя мого, щоб не осудити нікого ж, ані не обмовити, ані не посміятися з когось, ані нікого не образити. Проте часом, випадково, траплялося, що инших осуджувала, або обмовляла, чи з когось підсміхалася, мало розумом розуміючи їх, чи до того ж мале якесь необережно докладала слово — і зразу знічувалася, маючи це за зле собі, але й те мені в саме осудження і наклеп випробовувачі поставили. І там-бо дарами преподобного Василія викупивши мене, ангели святі ішли зі мною вище. І досягли иншого митарства, яке "чревоугодництво" називається. І зразу вибігли проти нас ті нечисті духи, радіючи, наче знайшли щось собі корисне. І бачила я образи духів тих дуже шкарезних, які зображали собою насолодолюбних черева об'їдників і мерзотних пияків, з них же деякі виглядали, наче носили тарелі і казани з наїдками, инші ж чаші і келихи з питтям. Дивлячись же на наїдки ті і питво те — гній смердючий і мерзоту блювотинну — виглядали наче пересичені і п'яні, і скакали з дудками, і все за подобою корчмарів і бенкетуючих робили, насміхаючись із душ грішників, яких до митарства їхнього приводили. Вони, обійшовши нас, наче псів, і затримавши, зразу принесли перед мене всі мої об'їдання, коли я потай їла, чи через силу і потребу їла, чи зранку, як свиня, їла без молитви і хресного знамення. І скільки разів у святі пости перед звичним правилом церковним їла, чи перед обідом від неповстримности перекусила щось, чи на обіді понад міру пересичувалася. Також і п'янства мої були мені показані, ставлячи переді мною чаші і посудини, з яких я упивалася, і число випитих чаш, говорячи: "Чи стільки чаш випила у той час і на тому місці такими чашами упивалася до безпам'ятства і блювання? І знову деінде в инший час стільки склянок наповнила вином, чи иншим питтям, і так багато бенкетувала, із сопілками і музикою танцюючи, плескаючи, співаючи і скачучи. І ледве приводили тебе в дім твій, настільки знемагала від безмірної пиятики". Ще ж показували мені й ті чаші, які колись у пісні дні зранку, через гостей чи через неміч, спорожнила, пила до упиття, за гріх те не маючи, ані не каялася й инших до того приводила. Чи у святкові і недільні дні перед Святою літургією випадково де чашу випила, — усе те мені й инше моє черевоугодництво представили й допитували, і раділи, що вже мають мене у руїсах своїх, і на дно пекла хотіли звести. Я ж тремтіла, бачивши, що вони мене викрили, і не мала нічого супроти відповісти. Святі ж ангели, взявши достатньо з дарованого від преподобного Василія, проти них викуп за мене поклали. Ті ж, побачивши викуп мій, закричали, галас і бунт великий вчинили: "Горе нам, — кричали, — згубили ми труд свій, загинула наша надія". І пускали по повітрі хартії, які мали на мене написані. Я ж, на те дивлячись, веселилася, і пішла звідти безборонно. Ідучи ж, розмовляли святі ангели між собою, кажучи: "Справді велику допомогу має душа ця від угодника Божого Василія. І якщо би його труди і молитви не помагали їй, велику б скруту перетерпіти мала б, переходячи повітряні випробування". Я ж, набравши відваги, сказала до святих ангелів: "Пани мої, здається мені, що ніхто з тих, що живуть на землі, не знає, що тут буває і що чекає душу грішну після смерти". Відповідали мені святі нагели: "Хіба не свідчить про це Божественне Писання, яке завжди у церквах читають, і хіба священні служителі Божі цього не проповідують? Але, пристрастившись до земних суєт, люди нехтують тим, вважаючи насолодою щоденне насичення і пиятику, їдять щодня ненаситно й упиваються без страху Божого, маючи собі черево замість Бога, ані не думають про майбутнє життя, ані не пам'ятають Писання, яке говорить: "Горе вам, що наситилися нині, бо зголоднієте, і ви, пиятикуючі, будете спраглі". Байками-бо вважають Письмо Святе і живуть у зневажанні і нестримності, з тимпанами і ликами бенкетуючи, і щодня, як же євангельський багач, веселячись світло. Проте деякі з них є милостивими і милосерними і благодіють убогим та бідним, і допомагають потребуючим. Такі легко за гріхи свої отримують від Бога прощення і переходять митарства без пакостей, заради милостині своєї, говорить-бо Писання: "Милостиня очищує гріхи, і від смерти рятує, і дає здобути життя вічне". А тим, що не стараються милостинями очистити гріхи свої, неможливо уникнути цих випробувань, вихоплюють-бо їх ті, яких же бачила, темновиді князі митарств, і мучать люто, низводять в підвали пекла і тримають у путах до Страшного Суду Христового. Але й тобі неможливо було б оминути цього, якщо б не отримала викуп з подарунку Василія преподобного". Коли так розмовляли, дійшли до митарства "лінощі", де допитують тих, які кожен день і годину в неробстві проводили. І тримають тут нероб, які з чужих трудів їли, самі ж працювати не хотіли, і позикодавців, які, приймаючи відплату, продовжити позики не хочуть, також випробовують там і тих, що не дбають про хвалу Божу і лінуються у святкові і недільні дні іти на утреню і на Божественну літургію, і на инші славословлення Божі. Про занепад і непильнування допитують там, і кожного — чи мирянина, чи духовного — лінощі та недбалість душі випробовують детально і багатьох звідти зводять у провалля. Там і я багато випробовувана була, і не могла б звільнитися від боргів гріха того, якщо б не доповнили нестачі моєї дари Василія преподобного. Ними ж викупившись, взята була звідти. І йшла попри митарство злодійства, на якому й мало затримана була, небагато там давши, переминула: не знайшлося-бо ніякого в мені злодійства, окрім того, що було в дитинстві моєму, дуже мало, із браку розуму. Звідти прийшли ми до митарства сріблолюбства і скупости, але й те зразу я перейшла, покривав-бо мене Господь у житті моєму, не дбала про великі маєтки ані не була сріблолюбива, а тим, що Господь посилав, задовільнялася. Не була скупою, але з того, що мала, подавала сердечно потребуючим.

Пішли вище, натрапили на митарство "лихви", де випробовують тих, що дають срібло своє в лихву і нечисті прибутки роблять, користолюбці ж і присвоювачі чужого. Там випробовувачі, ретельно обшукавши все щодо мене і нічого не знайшовши, скреготали на мене зубами своїми.