Читати книгу - "Чинність і дія кримінального закону в часі"

Див.: Ришелюк А.Н. Длящиеся и продолжаемые преступления в уголовном праве: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – К.: Киевский университет имени Тараса Шевченко, 1992. С. 14, 18.

Див.: Харченко В.Б. Уголовное право Украины: пособие для подготовки к государственному (выпускному) экзамену: Учеб.-практ. справочник. – К.: Атика, 2000. С. 22-23.

Див.: Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: В 2 т. Т. 1 / В.Е. Батюкова, А.Е. Жалинский, Ю.Б. Мельникова и др. Под ред. О.Ф. Шишова. – М.: Новая волна, 1998. С. 24.

Див.: Уголовное право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / С.В. Афиногенов, Л.Д. Ермакова, Б.В. Здравомыслов и др. Под ред. Б.В. Здравомыслова. – М.: Юристъ, 1999. С. 39.

Див.: Крастыньш У., Лихолая В., Ниедре А. Комментарий к Уголовному закону. Общая часть. – Рига: Фирма “AFS”, 2000. С. 25.

Див.: Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов / М.И. Ковалев, И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова и др. Под ред. И.Я. Козаченко и З.А. Незнамовой. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998. С. 37; Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации с постатейными материалами и судебной практикой / В.Д. Боровиков, О.Л. Дубовик, А.Э. Жалинский и др. Под общ. ред. С.И. Никулина. – М.: Менеджер; Юрайт, 2001. С. 34.

Див.: Российское уголовное право. В двух томах. Том І. Общая часть / Н.Г. Иванов, В.С. Комиссаров, Н.А. Лопашенко и др. Под ред. А.И. Рарога. – М.: Профобразование, 2001. С. 40.

За твердженням М.І. Блум такі пропозиції ще на початку ХХ століття висловлювали німецькі криміналісти Герланд і Франк. (Див.: Блум М.И. Время и место совершения преступления // Ученые записки Латвийского государственного университета имени Петра Стучки. Том 212. Вопросы борьбы с преступностью. – Рига: РИО ЛатвГУ им. Петра Стучки, 1974. С. 4.)

Див.: Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. С. 80.

Див.: Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 1999. С. 59-61; Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. С. 59-60; Курс советского уголовного права. Часть общая. Том ІІ. Преступление / А.А. Пионтковский. Ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе. М.: Наука, 1970. С. 89.

Див., наприклад: Гонтарь И.Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в уголовном праве. – Владивосток, 1997. С. 97; Игнатов А.Н., Костарева Т.А. Уголовная ответственность и состав преступления: Лекция / Под ред. Ю.А. Красикова. – М.: ИНФПА-М-НОРМА, 1996. С. 27.

Див.: Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юридическая литература, 1963. С. 106; Кузнецова Н.Ф. Преступление, состав преступления, диспозиция уголовного закона // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1967. – № 54. – С. 36-38.

Див.: Ребане И.А. Понятие преступления и состава преступления // Проблемы совершенствования гражданско и уголовно-правового законодательства в свете решений XXV Съезда КПСС и новой Конституции СССР: Тез. докл. респ. научн. конф., посвящ. 400-летию Вильнюсского ун-та (1-2 февраля 1979 г.) – Вильнюс: Вильнюсский гос. ун-т, 1979. С. 21.

Див.: Марцев А.И. Преступление как социальное явление // Современные проблемы правовой теории и практики: Сборник научных трудов. – Омск: Омский юридический институт МВД России, 1997. С. 5.

Див.: Землюков С.В. Преступный вред: теория, законодательство, практика: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук. – М.: Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова, 1993. С. 4, 14.

Див.: Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Курс лекций. Часть общая. – М., 1994. Том. І. С. 323.

Див., наприклад: Коган В.М. Логико-юридическая структура советского уголовного закона. – Алма-Ата: Казахстан, 1966. С. 17. Я погоджуюся з висловленим М.І. Бажановим та М.Д. Дурмановим судженням про маловдачність термінів “формальний” і “матеріальний” склади злочинів (Див.: Бажанов М.И. Уголовное право Украины – Днепропетровск: Пороги, 1992. С. 37; Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955. С. 42.). Однак буду їх використовувати у цій роботі з огляду на те, що вони устоялися в науці і цілком однозначно розуміються.

Див.: Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). – Харьков: Основа, 1999. С. 3.

Див.: Абрамявичюс А. О соотношении времени действия уголовного закона и времени совершения преступления // Право. 22. Совершенствование форм и методов борьбы с преступностью в Литовской ССР: Сб. научн. тр. – Вильнюс: Министерство народного образования ЛитССР, 1989. С. 16.

Див.: Уголовный закон и преступление / Э.Т. Борисов, О.В. Корягина, И.Б. Степанова, Э.С. Тенчов, Т.М. Явчуновская. Под ред. Э.Т. Тенчова. – Иваново: Ивановский государственный университет, 1997. С. 19.

Зрозуміло, що така штучно створена сукупність злочинів може формально стати підставою для призначення особі більш суворого покарання, ніж їй могло б бути призначене, якби обидва діяння були кваліфіковані як одиничний злочин. Уявляється, що уникнення такого більш суворого покарання має здійснюватися шляхом обов’язкового використання в такій ситуації поглинання більш суворим покаранням менш суворого.

Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата): Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 20. – Ст. 117.

У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів): Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7. – Ст. 255 (пункт 2).

В цьому плані слід відзначити високу етимологічну точність термінів “пряма” та “зворотна” дія кримінального закону. Звичайно, вони не повинні сприйматися буквально і розумітися як дія закону “вперед” і “назад”. Їх точність полягає у правильному відображенні критерію, покладеного в основу виділення цих видів дії кримінального закону. Дійсно, якщо злочин було вчинено після набуття кримінальним законом чинності, то має місце пряма послідовність: закон → злочин → дія закону. Якщо ж злочин було вчинено до набуття законом чинності, то така послідовність зворотна: злочин → закон → дія закону.

Брайнин Я.М. Советское уголовное право. Общая часть (Лекции, читанные в Киевском государственном университете). Вып. 1. – К.: Изд-во Киевского государственного университета им. Т.Г. Шевченко, 1955. С. 163.

У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа