Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Тато сказав цими вихідними твоя черга няньчити банду.

Я простонала, як я могла про це забути.

— Ми теж будемо.

— А ви? — запитала у ведмежат. — Чи вже переросли?

— Ми ще думаємо, якщо тато відпустить, то в місто підемо гуляти. Але дуже сумніваюся...

— А що за збори? — запитав Рорк.

— На одній території збирається, ем, зараз порахую. Якщо ця компашка буде, то двадцять шість дітей від нуля до сімдесяти років. Щоправда, не впевнена, що брат свою кнопку принесе. Тож двадцять п'ять.

— Ем, Ліє, а після немовлят який наймолодший вік? — запитав один із хлопців.

— Десять років, Іза, племінниця. Потім уже чотирнадцять, шістнадцять, вісімнадцять, і двадцять п'ять, тридцять. І старшим це сорок п'ять, п'ятдесят, шістдесят і сімдесят. Хм, знову мінімум два угруповання буде. Добре хоч паркан високий і міцний.

— А можна я своїх приведу? Моїм братам усього сім і п'ять років і їм нудно вдома. Їм не вистачає дитячого товариства. Думаю, батьки навіть заплатять і їжі дадуть із собою.

— Головне одягу запасного побільше взяти.

Я написала питання Гору, чи можна до нього нових дітей на територію привести. Він відписався швидко, мовляв після того, що було, вже десятком більше чи менше йому не страшно. І порадив підтягнути знання з побутової магії, з прибирання та приведення дітей до ладу.

Я для цього спіймала близнючок і Сашу, розпитала, що може знадобитися. Вони, дізнавшись, що намічається, поспівчували мені і підказали, які розділи почитати. Я, коли перечитувала, зрозуміла, що Лішкорт мене всього цього вже навчив. Коли ми з Давидом засіли за домашні завдання, у мене було кілька запитань, і я недовго думаючи набрала Алекса. Він був у відділку і поруч були його друзі.

— Привіт, — сказала їм перша.

— Привіт, а ти чому не на заняттях? — одразу запитав коханий.

Я натягнуто посміхнулася.

— Якщо вона буде на заняттях, за нею весь курс ганятиметься з сексуальним бажанням.

Кинула в Давида подушку, влучила в голову.

— Ауч, що в ній усередині, чого вона така важка.

— У мене звільненням на найближчі дні.

— Хм, тобі нейтралізатор запаху цілителі видали?

— Так й сказали без тренувань. Загалом, я хотіла по домашці запитати, можна? Мені просто скажіть так чи ні, і без детальних відповідей. Хочу зрозуміти, я в потрібний бік думаю чи ні.

Помітила, як Алекс облизнувся.

— Гей, друже, ти кошенят так сильно хочеш, що просто зараз? — запитав у нього Рей — Ми з Натіною хотіли і тому ловили цей момент, а ти?

— А його її брати поб'ють, — ляпнув Давид — Що, я хіба не правий? Вони її досі ревностно люблять. І скажуть, спершу академію має закінчити, потім весілля відгуляти, а потім кошенят народжувати. Щоправда, не уточнювали, що на весіллі вона може бути глибоко вагітна, і це може все трапитися якраз одразу після випуску.

— Давиде, замовкни.

Розгорнула голограму із занять зі слідчої справи. Хлопець відсахнувся і зомлів. Перевірила, що він голову не розтрощив і поклала плоску подушку під голову.

— Так одним базікою менше. Це з сьогоднішнього заняття картинки. Я вже все написала, хотіла сама себе перевірити. Кому можна питання позадавати?

— Мені, — зітхнув Гор, — я вів цю справу.

— Говори тільки так чи ні, без розгорнутих відповідей.

— Добре.

За п'ять хвилин перевірила все, що написала, знайшла дві помилки й одразу їх виправила.

— Задарма не хочеш тепер подивитися. Тобі його теж тренувати потрібно. Так, ти чому зблідла?

— Дар спрацював раніше, ніж я хотіла.

— Що ти бачила? — пожвавився Гор.

— Як його вбили.

У мене в животі все стиснулося. І стало якось зовсім не дуже. Вимкнула голограму і привела до тями Давида.

— Усе ж раджу тобі перевіряти домашки ще й своїм даром і вчитися спокійно реагувати. Тобі це стане в пригоді.

Кивнула, мене нудило від побаченого.

— Що я пропустив? — запитав Давид, потираючи голову.

— Та так, побачила як його вбили.

— Буде ще дуже добре, якщо ти опишеш. Заодно я перевірю себе, — сказав хлопець.

Давид ретирувався з вітальні. Сказав, що повернеться за десять хвилин. А я, заплющивши очі, описую те, як стався злочин.

— Я говорив, що він був не один! — вигукнув Гор.

— Це все круто, але ми його не знайшли, і докази вказували тільки на одного.

— Я можу вам якось допомогти?

Хлопці переглянулися і попросили мене візуально проявити карту долі вбитого і на ній показати момент його вбивства і трохи заздалегідь. Це був незвичайний досвід. Мене перестало мутити і самій було цікаво попрацювати.

— Це до справи не пришиєш, — сказав їхній шеф.

— Ми знаємо, шефе! Але потрібно подивитися, може, ми щось не врахували тоді. І котя, покажи, де цей гад зараз!

Показала і де і що робить.

— Гарний дар, який курс?

— Перший.

Ще трохи показала хлопцям інформацію, поки не прийшов Давид.

— Ти їсти не збираєшся? Пішли, поки натовпу немає.

Друг узяв пляшечку з нейтралізатором запаху і пограв бровами.

— Пора оновити, а то я тебе зі сходів відчув.

Жалібно подивилася на Алекса. Він мені посміхнувся.

— Не переживай, котя, ти просто дорослішаєш, остаточно і безповоротно, — сказав Гор.

Попрощалася з друзями і дала можливість Давиду мене обприскати зіллям.

— Ось, тепер я знову відчуваю себе нормально, а не збоченцем, який бажає сестру.

А на вихідних зі мною пішов Ремі та його молодші брати Колін і Лука. Варто було зайти на територію подвір'я Гора, хлопчаки злізли з рук брата і маленькими торпедами втекли до дітей. Гор тільки подивився їм услід і махнув рукою, мовляв проходимо.

— Уже всі прийшли?

— Так, я закрив вхід на другий поверх, якщо малюків потрібно буде вкладати спати, у чому я особисто сумніваюся, кажіть мені, влаштуємо. І котя, планую поексплуатувати твій дар!