Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

Вона уважно вдивлялася в його очі, наче намагалася там побачити відповідь. В них зараз було ще щось загадкове, наче інтрига продовжувалася далі і її здогадка – це не весь сюрприз.

– Як я розумію, тобі сподобалося те, що ти вже побачила. – Він засяяв щасливою, задоволеною посмішкою. – Правда, є ще один варіант… Можемо поїхати і його подивитись. Але… – Чейз несподівано замовк, відвівши погляд вбік.

– Але… – Від уважного погляду Кейт не приховалося, що Чейз про щось промовчав. Важливе, і те, що бентежить душу. Бо не в його правилах було щось замовчувати.

Вона нахилила голову на бік і спробувала зазирнути йому у вічі.

– Продовжуй. Хочу знати, що це за «але».

Чейз заперечно похитав головою і погляд знову вперто відводив.

– Не хочу впливати на твою думку і твій вибір. Тобі варто подивитися обидва варіанти і моя думка буде тобі заважати об'єктивно їх оцінити. Коли подивишся другий, обговоримо і ухвалимо рішення спільно.

Кейт притулилася до нього всім тілом і гіпнотизуючим, довгим поглядом подивилася на нього.

– Я хочу почути, що це за «але», яке ти на озвучив. – Наполягала вона, даючи зрозуміти, що відступати явно не збирається.

Шумно зітхнувши, Чейз нарешті здався. Було марно сперечатися з його рудою бестією, якщо вона поставила за мету отримати потрібну їй інформацію.

– Я хочу купити цей будинок для нас. Для нашої сім’ї.

Кейт зойкнула від подиву і знову озирнулася на будинок, який до цього розглянула лише миттю. Зараз же подивилася на нього зовсім іншими очима.

– Мій будинок ліпше підходив для холостяка. Але для сім'ї він не годиться. – продовжив чомусь із винуватим обличчям Чейз. – Дитина має зростати на природі, а не у шумному, забрудненому місті. І тобі теж буде корисніше бути з дитиною на свіжому повітрі. А ще тут можна збирати на свята друзів із їхніми сім'ями, влаштовувати пікніки та галасливі свята.

Слухаючи його, Кейт бачила все це в майбутньому. Картинка виходила щаслива, позитивна. Хотілося «потрапити» в неї.

Вона дещо лукаво посміхнулася.

– А я дивлюсь ти вже все продумав. Аргументи навіть підготував. А що ж така «мордочка» винувата?

Чейз знизав плечима, злегка посміхнувся.

– Просто я не обговорював із тобою, де ти хочеш жити. А це треба вирішувати вдвох. Але, коли я побачив цей будинок, то закохався в нього одразу. У мене з'явилося відчуття, ніби ми вже живемо тут, ніби я вдома. І ідея влаштувати весілля у своєму ж будинку – мені теж здалася чудовою.

Кейт похитала головою, але тепло посміхнулася. Встала навшпиньки і поцілувала його у щоку.

– Вище ніс, мій улюблений бос. Можеш прибирати винуватий вираз обличчя. Якщо тобі ТАК сподобався цей будинок, то мені він теж сподобається. Я навіть не сумніваюся у цьому. Нам з тобою, а потім і нашій дитині справді краще виїхати з міста у місцевість із чистим повітрям.

– І ти погодишся навіть, жодного разу не поглянувши на будинок зсередини? – із сумнівом поглянув на неї Чейз.

– Ой, ну який же ти іноді буваєш смішний. Якщо ти почуваєшся тут, як удома, то й мені тут буде добре. Не має значення де, головне, що з тобою. І так, нашій дитині тут також буде краще.

Кейт зойкнула, коли наступної миті щасливий Чейз підхопив її на руки і міцно притиснув до себе.

– Я обіцяю, що ми будемо тут дуже щасливі.