Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Уважно обстеживши острів, ми так і не виявили слідів розумного життя, а тому й вирішили влаштуватися на цьому острові. Корабель поставили на якірну стоянку майже біля самого берега. Сальміра спеціально поглибила дно біля берега водяними потоками. Тепер усього за п'ять метрів від берега глибина близько десяти метрів. При осадці в два метри і довжині кіля в півтора цього вистачало для корабля. Сам корабель ми розкріпили на чотири якорі, два з яких і зовсім занесли на берег. З урахуванням відливу і припливу залишили кілька метрів свободи для якірного ланцюга. І тільки після цього покинули корабель і перебралися на острів.

Перш ніж почати будь-які роботи, ми спочатку вирішили оточити весь острів артефактами, що відводять очі. Загалом за схемою виходило понад тисячу артефактів, дві третини яких будуть встановлені в морі навколо острова на буйках. Здавалося б, це нереально багато. Так і є, але в мене верстат і купа металевого мотлоху, який ми й вирішили використати як основу артефакту. Висококласний артефакт так не зробити, але простий середненький відвід очей цілком.

Облаштувавши на острові невеликий табір недалеко від берега, ми приступили до роботи. Я створював артефакти на верстаті, Міра їх активувала і відкладала в сторону. Тисячу за день не зробити, але кілька сотень ми все-таки маємо встигнути. Лише після встановлення артефактів приступимо до створення повноцінної підземної бази на острові. 

Звісно, створювати базу на сплячому вулкані не найрозумніша ідея, але сподіваюся, ми не спровокуємо нового виверження. Треба буде потім порадитися з душею досвідченого мага землі з приводу вулкана. Думаю, він про цю тему знає більше за нас. А поки що як тимчасова база цей острів нам підходив ідеально.

Закінчую писати, бо треба працювати. Міра вже лається на моє ухиляння від роботи.

Запис у журналі спостережень: день 274

Учора ми закінчили з установкою артефактів відводу очей навколо і на острові. Тепер необдаровані не зможуть острів знайти взагалі, а обдарованим доведеться докласти чимало зусиль, щоб знайти острів. Щоправда, основний розрахунок іде все ж таки не на артефакти, а на те, що ніхто не дізнається про острів без нашого відома.

З облаштуванням повноцінної бази ми вирішили трохи почекати і зробити кам'яний пірс для корабля, а після вирушити в Герен. Міра дуже сильно хотіла поспілкуватися з Лораною. Вони дуже близькі подруги. Розмовником же вона не  скористалася, бо переживала, що Марло зможе перехопити розмову.

А ось і Міра з першою партією каменів. Вона за кілька кілометрів від острова знайшла підводні скелі, от звідти й вирішила натаскати каміння для нашого кам'яного пірса. Відрізала їх тонкими струменями води під великим тиском і телекінезом під водою притягала їх мені. Подивимося, наскільки я став сильнішим за минулий час.

На кораблі мені вдалося обробити своєю маною близько двохсот кілограмів каміння і ними керувати як своєю кінцівкою, але це було ще на самому початку шляху після встановлення додаткових рушіїв на корабель. На думку Сальміри, у мене впевнена середина дванадцятого рангу. На жаль, подальше зростання сил під час сексу з Мірою припинилося. Тепер мені потрібна партнерка мінімум шостого рангу для збільшення сил. Тож подальше посилення буде йти звичайним шляхом самовдосконалення.

UPD: Моя межа дійсно зросла, але не набагато. За раз зміг обробити близько трьох сотень кілограмів каміння, яке почало формувати опори пірсу на дні. Судячи з таких темпів, будівництво займе не менш як місяць, а то й більше. Тому ми прийняли рішення зміцнити першу опору, вкопати її на кілька метрів і на цьому закінчити сьогодні.

Завтра в нас за планом повернення в королівство. Завдяки резерву Сальміри ми могли долетіти до кордону без проблем. Головне, щоб нас не засікли маги, а тому робитимемо це далеко від столичного регіону, в якому проходили військові навчання. Закінчилися вони за минулий час чи ні, я не знаю, але ризикувати і нариватися на неприємності ми не будемо.

UPD2: Зробити пірс - це, звичайно, гарна ідея була, але не з нинішніми нашими силами. Міра через те, що в неї тепер сильна схильність до магії води, із землею працювала дуже погано, і це попри раніше цілком пристойний рівень володіння магією землі. На ті маніпуляції, на які я витрачаю зовсім небагато мани, їй доводиться витрачати в кілька десятків разів більше, а складні маніпуляції не даються зовсім. Я ж сам як маг нехай і не повний слабак, але ще слабкий, і обсяги роботи із землею у мене невеликі. А тому продовжувати будівництво пірсу ми будемо потім, коли у нас з'явиться вільний час.

Зараз же, закінчивши з однією опорою і закріпивши її на глибині так, щоб вона виступала з води на півметра, ми зупинилися. Слід було відпочити перед завтрашнім польотом до Герену.

—  Я почуваюся першокурсницею, - сказала роздратована Сальміра. Їй дуже не подобалося те, що вона не могла виконати більшу частину заклинань, на яку була раніше здатна. - Тільки тоді в мене настільки огидний контроль був.

—  Не хвилюйся, в другий раз ти контроль розвинеш швидше, - вимовив я, обійнявши Міру, яка дивилася у вогонь, сидячи поруч зі мною на піску.

—  Знаю, але, тим не менш, почуватися калікою неприємно. З приводу завтрашнього дня: ти впевнений, що хочеш відвідати гільдію в столиці?

—  Так. І навіть упевнений, що до закінчення завдання до мене прийдуть люди і запросять на розмову. Але є вихід. Академія і гільдія захистять нас від намірів військових. Знаю, що ставати студентами знову не хочеться нам обом.

—  Я розумію, чому ти йдеш спочатку в гільдію, а не в академію. Але чому мені відразу не піти в академію?

—  Не забувай, ти трітірі. Думаю, буде простіше, якщо в тебе будуть хоч якісь документи. Це я, дурень, спочатку пішов отримувати документи і тільки потім у гільдію. Хоча я був слабким магом і мною могли не зацікавитися, але ти сильний маг, і вони зроблять усе, щоб ти стала їхнім членом, зокрема й документи які треба намалюють. Але найголовніше - гільдія повністю незалежна. Вона має право лише вислуховувати прохання самого короля і потім вирішувати, варто виконувати їх чи ні. Маги не ті розумні, які потерплять багато влади над собою. Щоправда, і відповідальність за вчинки підвищена, - уже вкотре, напевно  вп'яте, розповів я Мірі. Вона не горіла бажанням вступати в гільдію, та й в академію не дуже хотіла йти. Її зрозуміти можна: вона повноцінний маг, який здобув висококласну освіту, і знову йти вчитися не хочеться. —  Ну і ще один плюс: в академію буде зобов'язана прийти Лорана.