Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

—  Гаразд, вмовив мене. Але якщо що курсові будеш писати за мене. А зараз, я думаю, нам час на корабель. Багаття вже прогоріло повністю.

—  Ти маєш рацію. Помітила, до речі, як швидко холоднішати після заходу сонця стало?

—   Так осінь уже близька. Через скільки вона там починається? - почала згадувати місцевий календар Сальміра. - Останні два тижні літа залишилися.

***

Ванадіс Мір'Тор, маг служби безпеки королівства Герен 

Останнім часом справи йшли не дуже добре. Чого вартий загублений хлопчисько? А тут ще й смерть його батька через ідіотську випадковість. Адже знали, що він щось винюхує і навіть контролювали його переміщення, але якось забули передати про це охороні.

Обезголовлений труп тепер спочиває в стазисі в підвалі. Лікарі так і не змогли знайти якихось відмінностей від звичайного нітірі, лише аномальний розвиток у ментальній сфері, що більше підходить ментальному магу третього рангу, і все. Добре хоч охорона стазис  додумалася кинути, а то й душу упустили б.

На жаль, влаштувати допит душі просто зараз не можна. Некромантія вже третій рік офіційно під забороною, і маги цього напряму вирушили в більш сприятливі краї для некромантії. На службі в нас залишилися два десятки некромантів на весь столичний регіон, але роботи в них на кілька років уперед. Так, нас вписали в чергу, але навіть із нашим впливом раніше ніж за місяць вибити допит некроманта не вийшло.

Маги душ і зовсім рідкісне явище. У наших списках магів таких значиться всього чотири нітірі, і всі вони є членами одного зубожілого дворянського роду, до чийого зубожіння особисто доклав руки нинішній глава служби безпеки королівства. Тож допомоги від них чекати не варто.

Були ще шамани, але й ті замкнулися на своїй священній горі й не звертають уваги на всі запити, які ми їм посилаємо. Ось і доводиться чекати некроманта.

—  Ліасе, що там із дівчиною? - запитав я втомлено у свого помічника.

—  Мені вдалося стати для неї близьким знайомим. Вона збирається через два тижні вступати до академії. Щоправда, вступ буде формальністю. Сама діар Негума запросила її для наукової роботи на своїй кафедрі. Вони там працюватимуть над якимось імплантом-симбіонтом, який займатиметься боротьбою з різними захворюваннями і прискорюватиме звичайну регенерацію в рази, - розповів Ліас.

—  Готуйся, ти вступаєш до академії на факультет цілительства. Я зв'яжуся з Негумою і домовлюся. Твоє завдання - стати найкращим другом дівчинки. Найкраще, якщо ти станеш її хлопцем. У неї занадто глибокі знання з магії життя. Не можна допустити, щоб вони витекли на сторону. Друге твоє завдання - проконтролювати саму Негуму. Вона великий учений, але іноді забувається. У минулому вона в серце секретної лабораторії приводила імперських магів, бо вони, на її думку, були великими фахівцями у своїй галузі, а те що, вони і шпигуни, її не хвилювало. Ми тоді чимало втратили через те, що в імперії препарат вийшов на пів року раніше.

—  Але ж я вже закінчив вищу школу поліції, - невпевнено відповів мені Ліас. Який же він ще наївний хлопець.

—  Ось і підеш вчитися магії життя. Скажімо так, надивився смертей на роботі й вирішив уміти запобігати їм, - сказав я. Насправді хотів уберегти хлопця від розборок, які плануються найближчим часом. Мене зрушити з місця не вдасться моїм політичним опонентам, але ось по наближених доведеться сильний удар. Говорити Ліасу я про це не збирався, він занадто правильний і відмовиться мене залишати в такій ситуації.

—  Я зрозумів, - без ентузіазму відповів він. - Можу йти? - На що я йому лише кивнув.

Щойно Ліас залишив кабінет, я почав збиратися. Сьогодні на мене чекав сімейний обід, присвячений появі другої доньки у Єшини. Нехай і насилу, але сестрі вдалося оформити документи на удочеріння Сальми, тієї самої дівчинки-альбіноса. Крім сестри з її вже двома доньками на вечері буде і Жорж. За минулий час їхні стосунки вийшли на новий рівень, і якщо я не помиляюся, то за кілька місяців він зробить пропозицію Єшині. Головне, щоб вона погодилася, а то вбила собі в голову, що заміжня. Те, що він за документами давно вже вважається мертвим, її не хвилює.

Спочатку я хотів телепортуватися до будинку сестри, але передумав - нічого давати зайві приводи для моїх супротивників. Вони й так стверджують, що я часто перевищую повноваження. Воно так і є насправді, але не пояснювати ж їм, що без цього працювати моя служба просто не зможе.

На вулиці вже значно комфортніше. Тепер, просто гуляючи, не починав спливати потом від спеки. Подих осені, що наближається, вже відчувався щосили. Скільки всього пройшло за це літо. У минулі роки мені навіть вдавалося виділити тиждень влітку для відпочинку в Остії. Але цього року й одного дня для відпочинку вигадати не вийшло. Сподіваюся, з приходом осені хоч більше вільного часу з'явиться.

—  Привіт від Хора, - почув я шепіт над вухом. Не встиг обернутися, як відчув біль у своїх грудях і звуки віддалених кроків. 

Перевівши погляд на груди, побачив два клинки, що стирчали з грудей, після чого відчув слабкість, яка різко навалювалася. Насилу вдалося дотягнутися до цілющого артефакту свідомістю й активувати його. Сподіваюся, тривожний артефакт спрацює правильно, подумав я згасаючою свідомістю.

***

Запис у журналі спостережень: день 276

Весь учорашній день ми добиралися до столиці з Картасхена. Це невелике місто на півдні королівства майже на кордоні з Жамією. Саме місто славилося лише тим, що приймало у себе торгові каравани з Жамії. У ньому йшло перевантаження геренських товарів на жамійські каравани, а жамійських - на геренські. Тож місто можна вважати великим перевалочним торговим пунктом. Ось до нього ми і прилетіли, після чого я одразу викупив салон в одному з диліжансів, які прямували до столиці. Дорога у двадцять годин - це дуже багато, але так набагато безпечніше, ніж летіти безпосередньо до столиці.