Читати книгу - "Київська Русь"

122

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 77.

123

ПВЛ. — Ч.1. — С. 13.

124

Прокопий Кесарийский. Война с готами. — М., 1950. — Кн. 7. — С. 294, 337, 364, 372, 373; Кн. 8. — С. 459.

125

Там же. — С. 294, 295.

126

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 24.

127

Тихомиров М.Н. Русское летописание. — С. 53.

128

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 31.

129

Греков Б.Д. Киевская Русь. — С. 456.

130

ПВЛ. — Ч. 1. — С.39.

131

ПВЛ. — Ч.1. — С.39.

132

Багрянородный Константин. Об управлении империей. — С. 270.

133

ПВЛ. — Ч.1. — С. 33.

134

Там же. — С. 34.

135

Там же. — С.34.

136

История Византии. — М., 1967. — Т. 2. — С. 232.

137

Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. — М., 1968. — С. 103.

138

Известия византийских писателей о Северном Причерноморье. — М.; Л., 1934. — С. 10.

139

ПВЛ. — Ч. 1. — С.40.

140

Нову дату візиту Ольги в Константинополь (замість старої 957 р.) запропонував нещодавно Г.Г. Литаврін. Його обґрунтування видаються переконливими (Литаврін Г.Г. Христианство на Руси в правление княгини Ольги / / Geselschaft und Kultur Ruslands im friihen Mittelalter. — Halle. — 1981. — S.134 — 143.).

141

Про присутність Ольги разом з імператором Костянтином VII у ложі іподрому свідчить одна з фресок башти Софійського собору в Києві (Высоцкий С.А. Живопись башен Софийского собора в Киеве / / Новое в археологии Киева. — К., 1972. — С.246 та ін.).

142

ПВЛ. — Ч.1. — С.45.

143

Литаврин Г.Г. Путешествие русской княгини Ольги в Константинополь: Проблема источников / / ВВ. — М., 1981. — Т.42. — С.38.

144

ПВЛ. — Ч.1. — С.46.

145

Рыбаков Б.А. Киевская Русь и Русские княжества XII — XIII вв. — С. 369.

146

ПВЛ. — Ч. 1. — С.49.

147

Татищев В.Н. История Российская. — С.46.

148

ПВЛ. — Ч. 1. — С.46.

149

Там же. — С. 47.

150

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 47.

151

Там же. — С. 48.

152

Там же. — С. 51.

153

Там же. — С.48.

154

Там же. — С.46.

155

Там же. — С.50.

156

Там же. — С.83.

157

ПСРЛ. — Т.2 (Ипатьевская летопись). — М., 1962. — Столб.210 — 211.

158

Там же. — Столб.217.

159

Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К., 1987.

160

В усталеній історіографічній традиції Святополк вважається сином Володимира, хоча насправді батьком його був Ярополк. Ось що пише з цього приводу літопис: “Володимиръ же залеже жену братню грекиню, и бѣ непраздна, от нея же родися Святополкъ” (ПВЛ. — Ч. 1. — С. 56).

161

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 89.

162

Там же. — С.101.

163

Насонов А.Н. “Русская земля" и образование территории Древнерусского государства. — С. 151.

164

ПСРЛ. — Спб., 1851. — Т.5. — Столб. 134.

165

ПВЛ. — Ч. 1. — С.100.

166

Там же.

167

Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI — XIV вв. — К., 1966. — С.39.

168

Згодом його віддали до Реймського собору, у зв’язку з чим воно дістало назву Реймського. У даний час зберігається в Національній бібліотеці у Реймсі.

169

История Византии. — М., 1971. — Т.1. — С.124.

170

Там же.

171

Акты русского на св. Афоне монастыря. — К., 1873. — С. 18.

172

История Византии. — М., 1967. — Т.2. — С.350, 351.

173

Карамзин Н.М. История государства Российского. — Т.2. — С.45; Платонов С.Ф. Лекции по русской истории. — Спб., 1911. — С.75 — 77; Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. — С.140.

174

ПСРЛ. — Т.2. — Столб. 150.

175

Греков Б.Д. Киевская Русь. — С.490.

176

ПВЛ. — Ч. 1. — С.112.

177