Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

її диспозиції названо завідомо підроблений документ. Слід погодитись з О.О. Дудоровим, що використання справжнього документа, який належить іншій особі (наприклад, чужого паспорта або посвідчення), хоч і містить елементи обману, але за ч. 3 ст. 358 КК кримінальної відповідальності не тягне, а також з його позицією, що склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 358 КК, відсутній і у діях особи, яка: а) демонструє предмет, який лише із зовнішнього боку нагадує документ, але насправді таким не є (наприклад, пред'явлення обкладинки посвідчення замість посвідчення); б) обманним шляхом, використовуючи справжній документ, видає його за інший (наприклад, під виглядом посвідчення працівника міліції демонструє читацький квиток); в) неправильно тлумачить зміст справжнього документа, що характеризується невизначеністю або неповнотою (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. (За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — с. 827)

Примітка 4.

Такої ж позиції щодо кваліфікації використання підробленого документа особою, яка його підробила, дотримуються І.В. Хохлова та О.П. Шем'яков (Хохлова І.В., Шем'яков О.П. Кримінальне право України (Особлива частина). Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — С.292), В.А. Клименко (Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. — К.: Юридична думка, 2004. — С. 471), О.А. Чуваков (Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одиссей», 2005. — С. 678); Н.О. Гуторова (Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. — X.: Одиссей, 2003. — С. 287) О.А. Чуваков (Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник (Под редакцией проф. Е.Л. Стрельцова. — X.: ООО «Одиссей»; 2002. — с. 553; Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник (Отв. ред. проф. Е.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одиссей»; 2006. — с. 564 та інші вчені.

Окремі вчені, зокрема Л.В. Дорош, вважають, що дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 358 КК, а якщо строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинене підроблення сплив, дії винного мають кваліфікуватися лише за ч. 3 ст. 358 КК як використання завідомо підробленого документа (див.: Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврига та ін. За заг. Ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Вид. третє, переробл. та доповн. — X.: ТОВ "Одіссей", 2006. — с. 959). Такої ж позиції дотримується і О.О. Дудоров, на думку якого при використанні завідомо підробленого документа особою, яка його раніше підробила, має місце реальна сукупність злочинів, утворена діяннями, передбаченими різними частинами однієї статті Особливої частини КК, а використання підробленого документа є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттям підроблення та збуту і передбачений окремою Кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. (За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — с.827).

Н.М. Ярмиш спочатку дотримувалась позиції, що особа, яка підробила документ, а потім сама його ж використала, відповідає лише за першою або другою частиною ст. 358 КК, а за ч. 3 цієї статті вона може відповідати тоді, коли за виготовлення підробленого документа закінчилися строки давності (Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташик, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Юрінком Інтер; X.: Право, 2001. — с. 376–377), але пізніше змінила свою позицію, вважаючи, що дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 358 КК (Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — 2-е вид., нерсроб. та дон. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С.417).

С.С. Тучков щодо кваліфікації використання підроблених документів, підроблення яких утворює склад злочину будь-якого підроблення, особою, яка вчинила їх підроблення, обґрунтовує позицію, що:

1) підроблення з подальшим використанням підробки, за умови передбачення використання як однієї з форм вчинення відповідного складу злочину поряд з підробленням та не завдання шкоди іншому, аніж при самому підробленні, об'єкту, на охорону якого спрямована дія іншої кримінально-правової норми, вчинене слід кваліфікувати як одиничний злочин за статтею, яка передбачає відповідальність за підроблення;

2) підроблення з подальшим використанням підробки, спрямованим на спричинення шкоди іншому, аніж при самому підробленні, об'єкту кримінально-правової охорони, за умови поставлення таких об'єктів під охорону конкретної норми, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, а саме за вчинення підроблення та за статтею, що передбачає відповідальність за спричинення шкоди об'єкту кримінально-правової охорони у результаті використання підробки (Тучков С.С. Підроблення як спосіб вчинення злочину. Автореф… дис. канд. юрид. наук. — К., 2005. — С. 11).

Примечания
1

Див., напр.: Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. — М., Госюриздат, I960; Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. — М.: Госюриздат, 1963. — С. 169; Курс советского уголовного права (Часть Общая), Т. 1. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. — С. 282; Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. — С. 59.

(обратно) 2

Див.: Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. — К.: «Логос», 1998. — С. 25. Я.М. Брайнін також писав, що погляд, що об’єктом злочину є суспільні відносини, е в соціалістичній науці кримінального права загальновизнаним. Див.: Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. — К.: Вид. Київського ун-ту, 1964. — С.69.

(обратно) 3

Каиржанов И.К. Интересы трудящихся и уголовный закон. — Алма-Ата, 1973.— С. 51.

(обратно) 4

Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка