Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

На даний момент частина цих людей — троє юнаків, одна дівчина і Мікал як керівник — схилилися над планом якоїсь будівлі і по черзі водили по ньому пальцями, намагаючись зрозуміти, як краще йти до маленької кімнатки, в якій була виставка різних рідкісностей і мінералів.

Потрібна їм була саме кімнатка, хоча все найцінніше господар будинку зберігав у сейфі. Ну, те, що він вважав найціннішим. Про справжню цінність деяких речей господар колекції рідкостей навіть не підозрював. А таких речей, судячи з того, що бачив Мікал, у нього було п'ять чи сім. Стародавні були всі сім, підозріло схожі на вироби одного майстра-амулетника дуже давніх часів — лише п'ять із них. Згаслий малюнок складного магічного плетіння знову ж таки був у семи. Але коли Мікал був у гостях у тієї людини, брав замовлення на крадіжку чергової рідкості, на спробу розбудити спляче плетіння за допомогою крапельки сили відреагувало лише п'ять.

А може, там було набагато більше таких потрібних артефактів. Кадмія Ловарі наказала перевірити і сейф, і все більш-менш підозріле, проігнорувавши той факт, що часу на ці перевірки буде дуже мало. Те, що сейф легше забрати з собою, ніж відкрити на місці, вона теж проігнорувала. Спершу. А потім взагалі веліла нести, раз так простіше.

Загалом треба було все ретельно розпланувати. Поставити на дорозі можливих переслідувачів пастки. Врахувати, що господар будинку може перебувати у залі з колекцією. А він маг, хоч і не сильний.

А ще там могли виявити верескливі служниці.

Або гості, які мирно розпивають хазяйське вино і чекають повернення колекціонера з черговою пляшкою.

Ні, Мікал чудово знав, що все не передбачиш у будь-якому разі, але збирався зробити можливе та неможливе. Він все-таки був професіоналом. А професіонали господарів будинку по головах не б'ють, охорону не турбують і намагаються якомога менше шуміти.