Читати книгу - "Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта"

Від потоку свіжого повітря Олександр розплющив очі - і нічого. У сенсі його очі були порожні, ніби... Ніби він збожеволів. Його вовк протяжно завив і почав обнюхувати дядька. Цікаво, а безумство пахне?

Інші звірі виглядали розгубленими, як і я.

- Він втрачений, - раптом пролунав голос Акай Хоно.

- В сенсі?

- Він же перевертень-вовк, а не дракон чи кішка.  Значить, він не людина Грані. Він міг перебувати тут тільки завдяки зв'язку з драконом, але коли цей зв'язок обірвався, його психіка не витримала і він збожеволів. Залишіть його, - кинув Акай решті звірів, - і він буде поневірятися  Гранню доти, доки не помре його тіло. Повірте, це найгірше з покарань.

Звірі мовчали в нерішучості, вагаючись.

В реальності також відбувалася подібна картина: Гліб схилився над стажером, інші ж обступили тіло Олекси, мабуть, вирішуючи, чи варто умертвити гада.

Але тут Міра не стерпіла і одним швидким рухом перервала всі сумніви: вона підняла свою величезну лапу і прихлопнула Олександра, як жалюгідного тарганчика.

Я відвернулася, не готова бачити те, що ще мить тому було людиною, а зараз, мабуть, перетворилося на млинець. Звірі ж навпаки з виттям і ревом накинулися на останки і рвали їх доти, доки від дядька не залишилося сліду. Їм треба було вихлюпнути свою лють, щоб завершити цей етап життя і спокійно повернутися до своїх половинок.

Це було жахливо і мене мало не знудило. Я мала намір швиденько вислизнути в реальність, але мене зупинив Акай.

- Є ще одна справа, - і він поглядом вказав на звірину іпостась Олександра: вовк помирав, з його обірваної нитки зв'язку випливало саме життя.

Я важко зітхнула – ще одна марна смерть. Але як я можу допомогти?

- З твоїм другом, - дракон кивнув на стажера, - відбувається те саме: вбили його сутність вовка, і він помирає від розірваного зв'язку.

- Ти пропонуєш їх поєднати? - спитала на ходу, вже підбігаючи до знесиленого звіра.

- Стривай, ні! Я просто вказував на цікавий дзеркальний випадок, робота карми, можна сказати.

Але я вже не слухала, натхненна і сповнена рішучості. Головне - не сумніватися, інакше нізащо не наважуся зазнати нової хвилі болю. Коли я схопилася за нитку зв'язку вовка, мене знову накрило гіркотою втрати і безвиході, захотілося так само згорнутися і померти, не боротися і навіть не дихати. Поглинута такими почуттями, я навіть не змогла самостійно повернутися в реальність, тому зараз стусан Кузі виявився вельми своєчасним і рятівним.

Моє тіло зустріло мене без особливої ​​радості. Воно хотіло в лікарню і до мами, і я насилу змусила себе схопитися і кинутися до Андрія. Здається, я вила вовком, але точно не впевнена. Присутні перевертні дивилися на мене, як на зомбі, але мені було начхати. Тільки б змусити ноги пересуватися і дістатися до тіла стажера, тільки б встигнути, тільки б не знепритомніти знову!

Гліб кинувся до мене і спробував укласти назад, але я важкозрозумілим муканням і жестами дала зрозуміти, що мені потрібно до Андрія.

Я згадала, як робила з Акайо, і поклала руку на сонячне сплетіння хлопця. Тааак... Ура! Ось вона, обірвана нитка зв'язку! Одним різким рухом я схопила її і з'єднала з ниткою вовка, а зверху обмотала плетінням, схожим із плетінням клітки.

Андрій раптом розплющив очі і сів, судомно хапаючи ротом повітря, як риба викинута на берег. Я ж завалилася на підлогу, не в змозі розплющити очі. Голова гуділа, звуки долинали до мене, наче здалеку, я не могла розібрати слів.

Тільки здивований голос мого дракона звучав пронизливо ясно.

- А ти молодець... Чесно кажучи, не думав, що витримаєш. Ти ж просто...

- Жінка? Слухай, заткнися, га?

- Я б із радістю, але до вас летить армія драконів. Ось чому Олександр не виглядав таким, що програв. Він знав, що головна битва ще попереду.

- Що!? - Я зробила безуспішну спробу піднятися, але чи то голова була надто важкою, чи то шия надто слабкою.

Раптом я відчула несподіваний приплив сил – це схвильована Айсубуру теплим торканням поділилася зі мною своєю енергією. Побачивши щедрий жест моєї кішки, дракон знову насупився, як мокрий горобець, але все ж також влив у мене чистої сили. При чому його доза в рази перевершувала Айсубуру, і я відчула себе неймовірно свіжою  і бадьорою. Так, що не кажи, користь від дракона велика, не був би ще він таким засранцем...