Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

віри навчену, примушувала пані до свого юдейського зловір'я, коли ж не скорялася Матрона, — кривдила дуже, багато ран часто накладаючи. Свята ж усе терпіла ревно Христа ради і до церкви таємно від пані своєї ходила. Одного ж дня довідалася Павтіла, що Матрона в церкві християнській була, сказала їй: "Чому не йшла ти до синагоги, але в християнську ходила церкву?" Відповіла блаженна Матрона сміливо: "Бо в християнській церкві живе Бог, із синагоги ж юдейської відступив, через те не ходжу в синагогу, але в церкву" . Тоді найбільше розгнівалася Павтіла, била її без жалю і в комірчині темній замкнула зв'язану. Зранку ж побачила, що свята, з пут Божою силою визволена, славословила Христа. І знову господиня била її сирими жилами ледь не до смерти, і, міцніше зв'язану, знову замкнула в комірчині тій, і двері запечатала, щоб ніхто не увійшов і не вчинив їй якої відради. І перебувала свята у в'язниці тій без їжі і пиття днів чотири, Богом підкріплювана. Після цього Павтіла, печаті знявши й відчинивши двері, побачила, що вона знову з пут звільнена і стоїть на молитві. І, більше розлютившись, палицями важкими била її сильно, і, ледь дихаючу, у тій же в'язниці замкнула, де ж і кінець прийняла свята, Богу дух свій передала. А тіло її жорстоіса жінка скинула з муру вниз: високо було її мешкання. І взяли християни багатостралсдальне те святої мучениці Матрони тіло, поховали його чесно. Пізніше ж Олександр, Тесалонікійський єпископ, збудував церкву в ім'я святої і чесні її мощі в ній поклав. А мучительницю Павтілу, за заслугами, суд Божий знайшов скоро: де-бо святої Матрони тіло з висоти муру долі скинула, там сама, випадково послизнувшись, впала і, розбившись, погано викинула окаянну свою душу.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Йоана Ясновидця, пустельника і затворника єгипетського, яке написав Паладій у Лавсаїку

Муж один був у граді, названому Лікополіс, в Єгипетському краї, на ім'я Иоан, дроворубства змолоду навчений. Він, двадцяти п'яти років від народження свого досягнувши, відвернувся від світу і спочатку п'ятнадцять років у різних монастирях перебував, навчаючись чернечого життя в багатьох трудах, тоді відійшов сам на гору, названу Вовчою, поблизу Лікополіса, де на самому верху гори тридільну хатину побудував і замкнувся в ній. В одній-бо келії молився, в иншій — рукоділлям займався, а третя йому була на инші потреби життя його. І перебував там п'ятдесят літ, аж до смерти своєї, не виходячи, через віконце від прислуговуючих потрібне приймав і до тих, що приходили, промовляв корисне. Коли в тому затворі закінчив тридцятий рік, сподобився пророчого дару від Бога, через нього і блаженному Теодосію, великому цареві грецькому, різні посилав провіщення, а саме про ката Максима, якого він переможе, і Галію у своє володіння прийме. Також і про ката Євгенія, що і його переможе, і після того кінець життя прийме і земне царство синам своїм залишить. Через таке його ясновидство велика про нього розійшлася слава всюди як про святого мужа, і Теодосій-цар шанував його як Божого пророка. Спочатку ж прийшов до нього один воєвода, питаючи його, чи переможе він етіопів поблизу Сиєна (те місце на околиці Тиваїдського краю): тоді-бо туди найшли етіопи, цілий той край полонили. Преподобний же Иоан про те, що буде, звіщаючи, звелів йому без страху йти на них, бо переможе їх і в царів буде шанований. І сталося так, за пророкуванням святого. Відтоді стало відомо про нього цареві з розповіді воєводи, і посилав до нього цар, просячи молитви і щодо перемог провіщення, коли на ворогів виступав. Яку ж чудесну, понад міру, благодать пророкування мав цей святий, від отців, які з ним перебували, я чув (говорить Паладій, життя його описувач), їх же достохвальне життя запевнює нас у правдивості слів їхніх, якими про цього мужа Божого розповідають.

Тривун один колись прийшов до нього, просив за жінку свою, щоб дозволив їй прийти перед лице його: бажала ж бачити його святиню і через те багато мужеві надокучала. Святий же всіляко відмовлявся, ніколи ж не хотів бачити жінок або щоб вони його бачили, він же навіть з чоловіками лише через віконце розмовляв. Але коли довго, багато й наполегливо впрошуваний був, бачачи віру їхню, обіцяв явити себе їй у сонному видінні: "Цієї ночі явлюся їй, хай не просить більше, щоб бачити мене в тілі". Сповістив чоловік дружині своїй слова преподобного, і бачила вона вночі, сплячи, святого, що приходив до неї і казав: "Що мені і тобі, жінко? Чому хотіла бачити лице моє? Хіба я пророк? Чи маю святість праведного мужа? Я — грішний чоловік, подібний пристрастями до вас, молився ж до Бога за тебе і за мужа твого, щоб було вам за вірою вашою". Те сказавши, пішов. Жінка ж, збудившись зі сну, описала мужеві своєму подобу лиця святого, і одяг його, і слова і велику преподобному через чоловіка послала подяку. Коли ж прийшов чоловік до келії старцевої, випередив його святий, кажучи: "Ось виконав прохання ваше, відвідав дружину твою, щоб більше ніхто бачити мене не просив". В инший час препозит один воїнського чину, що мав жінку вагітну, близьку до пологів, прийшов до святого, просячи молитви. І в той самий день, в який він до преподобного прийшов, жінка його народила, в біді була смертній. Сказав же чоловік Божий препозитові тому: "Якщо б ти знав дар Божий, що народиться тобі син, прославив би Бога, але мати його недалеко від воріт смерних. Іди і знайдеш хлоп'я семиденне, і даси йому ім'я Иоан, і коли виховаєш його до семи років, пошлеш до монахів в пустелю". Такі чуда являв тим, що приходили до нього здалеку, своїм же громадянам лікополянам, які задля користи завжди до нього приходили, передбачав і передрікав майбутнє і те, що таємно хтось вчинив. І про Ніл-ріку, і про те, що влітку має бути щедрий урожай, сповістив, подібно ж і про Божі кари, які находили на них, перед часом повідомляв і викривав, картаючи, тих, через кого гнів Господній зближався. Зцілень же сам Иоан преподобний відкрито не робив, але подавав єлей святий, ним же багато зцілювалося хворіб. Жінка сенатора одного втратила зір очей, і більмами мала очі покриті — просила мужа свого, щоб вів її до преподобного. Казала йому, що ніколи не приходять до святого жінки, просила, щоб лише сповістив про неї святому, щоб помолився той за