Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

Ніам з задоволенням відмітив що блідий півкровка зблід ще сильніше. 

- Віленберг?

- Так, він наче не надто далеко від Другецю.

- Десять днів верхи, - безбарвним голосом підтвердив Лірхельм. - Але…

- Але там сидить ковен чаклунів, що стереже літопис.

- Вам потрібен той літопис?

- Потрібен. Проте, це буде завдання на потім. Завтра я вирушаю до вомперських територій, ненадовго. Я маю знайти декого, а потім повернуся. І тоді в тебе буде армія, якої ти так прагнеш. І з якою ти зможеш здобувати мені більше напівкровок зі Склавіни. Мені будуть потрібні нові ресурси.

- Звісно, мій лорде. Дякую, мій лорде, - півкровка витончено вклонився Ніаму й покинув кімнату. 

Ніам з посмішкою відмітив, що Лірхельм не був таким вже й дурним. Він щойно видряпав собі армію, щоб знищити пів континенту. І якщо все піде за планом, така армія в нього буде дуже й дуже скоро.

Вомперський прийом нагадав Ніамові як сильно він їх не любив. За те що були безсмертними, за їх погано приховану пиху й зверхній погляд на всіх, хто не пив кров й байдужість до дарів його Матері. Байдужість до життя.

Ні, він ніколи не вважав їх кращими за будь-кого з тих, хто жив на континенті. Проте, попри всю свою ледь приховану зневагу до живих, вони навчилися покращувати власне життя. Вони вміли дещо, що мало стати йому у нагоді. Ніхто так не порався з кров’ю як славнозвісні сини Боської тіснини. 

Палац зустрів його холодом, який був йому до смаку. Це було ще одне, за що Ніам пробачав бескудам їхню пиху - вампіри жили у суцільній холоднечі, бо ж не виносили тепла навколо них. Окрім тепла живої крові, що мала насичувати їх бездонні горлянки.

Упирі зустріли його з почестями. Вишукалися всі на сходах в очікуванні його прибуття, й більше скидалися у тмяному місячному сяйві на статуї. П’ятеро вомперів-магіків що могли заставити кров застигнути у жилах.

Вієра Дракович. Дочка барона Драковича, хазаїна кількох рибальських поселень на узбережжі. Бескуди зжерли його і усю його родину під час захвату башт Радасу, а дочку, гарну, чарівну Вієру обернули на собі подібну. Коли ж вона відкрила у собі схильність до магії крові й привернула увагу Кола Вічної Ночі власними кривавими експериментами, вона швидко здобула собі ім’я, що боялися вимовляти живі. Так, у Колі вампирів-магіків з’явилася п’ята особа.

Поряд з нею стояла її близька подруга. Аж занадто близька, пронеслося у голові Ніама, щойно він подивився на Катарину Криваву. Темний погляд, темніший за будь-кого з тих що він знав, за винятком хіба що…

Катарина дивилася на нього прямо, не ховаючи інтересу. Він всміхнувся, ця шия не по тобі, дівчинко. Його крижана кров заморозила б її чарівні щічки назавжди.

Наступним Ніам побачив свого старого приятеля, Мілослава Темноокого. Наподив, той не був аж надто радим побачити Ніама. Він дивився спідлоба й Ніам відчував його злість. 

Це буде цікаво, вирішив Ніам, киваючи Мілославу, наче нічого не помітив.

Трохи далі стояв найстарший з них усіх. Майстер Душан Влкограви, що випив за своє темне життя більше крові ніж усі інші бескуди разом. Принаймні, ходили такі чутки.