Читати книгу - "Українське письменство"

За відсутністю по наших книгарнях великого латинсько-українського словника того ж таки проф. Кобилянського, це єдина поки що праця, яка може стати в пригоді учневі, а часом і учителеві української гімназії. Зроблена ця праця добре і старанно і мусить зайняти поважне місце серед наших українських підручників.

Єдине, що можна закинути їй, це надто велику, може, дріб’язковість, з якою указуються значення тих чи інших слів. Зразком такої дріб’язковості може служити пояснення до прийменника аЬ (де дано непотрібне значення на, a fronte — напереді), або переклад слова pars. В числі семи значень цього слова проф. Кобилянський указує і таке: місце. Але прикладів на це останнє значення він наводить лише один: omnibus partibus, та й той перекладає не «по всіх місцях», як можна було б сподіватись, а просто: усюди. Очевидно, виділяти для даного виразу окреме значення слова pars — нема потреби. Слова: omnibus partibus можна зрозуміти і без нього, знаючи тільки основні значення: pars — сторона, частина.

Користування словником затрудняється для українського учня діалектичним колоритом, що лежить на українських значеннях, які подає др. Кобилянський: elabor — утічи (ми б сказали — утекти), evito — виминати (обминати?), fluo — течи (текти), oppidum — місто, місточко (містечко), sarcina — клюнок (клунок), tempestas — веремя, utox — хіснуватися (користуватися), viginti, triginta — двайцять, трийцять і т. д. і т. д.

Зустрічаються часами і невдатні переклади, яких з успіхом можна було б і не наводить: augur — птахолада, arbitrium — оречення (?), horridus — жасний (?), страшний і т. і.

Поза всім тим словник проф. Кобилянського треба визнать підручником, вельми цінним для нашої середньої школи. І дуже велика шкода, що в нинішніх умовинах він не може з’явитися на Україні російській в потрібному числі примірників.

1918

Це нове — друге — видання останньої і, може, найкращої збірки Франкових поезій, становить собою цінне придбання як для українського громадянства взагалі, так зосібна для української школи. Франка як поета у нас знають мало. Перша його збірка «З вершин та низин» давно уже розійшлася, так само розійшлося і нещодавно випущене другим виданням «Зів’яле листя»; що ж до останніх збірників, як-от «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro», то вони ніколи у великому числі примірників на Україні російській не з’являлись і відомі були читачеві лише з тих уривків, які він знаходив по антологіях та «декламаторах».

Нині останню з названих збірок маємо одразу в двох виданнях, а незабаром сподіваємось побачити в друку «Мій Ізмарагд» та «Із днів журби».

Зміст «Semper tiro», як відомо, досить різноманітний, і не всі речі, що увійшли до нього, мають однакову поетичну вартість. Поруч з глибокою поезією «Буркутських стансів» та «Книги Кааф», ми зустрічаємо в ньому віршовану публіцистику («Діалект чи самостійна мова», «Сучасна приказка») і цілу низку невдатних співомовок («Що за диво?» «Притичина», «Трагедія артистки»). Навіть в рамках одного і того ж розділу трапляються п’єси різної ціни.

Для шкільної роботи найбільш придадуться, розуміється, два останні розділи книжки — «На старі теми» та «Із книги Кааф». Там можна знайти цілу низку образів, навіяних «Словом о полку Игореві» («Жены русськія въсплакашася»), відгуки на теми біблійні, як, наприклад: «На ріці вавилонській» або «Було се три дні перед моїм шлюбом» (інтересний pendant до улюбленого школою пушкінського «Пророка») і деякі інтимні п’єси, що дають багатий матеріал для психологічного вивчення Франкової творчості («Із книги Кааф», II, VII, VIII, IX).

З двох видань, що лежать перед нами, видання «Криниці», безперечно, краще. Як на наші злиденні часи, воно виглядає зовсім добре, — виразний друк, гарний папір, чепурна обкладинка, — шкода тільки, що в коректурі трапляються інколи прикрі недогляди.

1918