Читати книгу - "Хрещений Батько"

відповідала.

— А чому ти хочеш тепер одружитися зі мною, хоч за півроку ні разу не подзвонив? Що, невже з мене така гарна коханка?

Майкл хитнув головою з серйозним виразом обличчя.

— Авжеж, гарна. Проте цю втіху я маю й так, то нащо б мені одружуватись, якби мене цікавили тільки любощі? Я не вимагаю від тебе відповіді негайно. Ми тепер будемо зустрічатися. Можеш переговорити зі своїми батьком і матір'ю. Я чув, що твій батько по-своєму дуже тямущий чоловік. Послухай, що він тобі скаже.

— Ти ще не відповів, чому саме ти хочеш узяти зі мною шлюб, — нагадала Кей.

Майкл дістав із шухлядки нічного столика білого носовичка, приклав до носа, висякався й витерся.

— Ось тобі найкраща причина, щоб не виходити за мене. Як це можна терпіти коло себе чоловіка, що йому раз по раз треба сякатися й витирати носа?

— Ну ж бо, будь серйозним, я чекаю відповіді, — не терплячи перебила його Кей, Майкл ще тримав хустинку в руці.

— Ну гаразд, якщо ти так хочеш! Ти — єдина людина, до якої я почуваю прихильність, яка дорога мені. Я не дзвонив тобі, бо мені ніколи й на думку не спадало, що ти ще можеш цікавитися мною після всього, що сталося. Звичайно, я б міг довідатися, міг би вистежити тебе, але не став. А тепер я повідаю тобі таке, про що я не хотів би, щоб ти розповідала навіть своєму батькові. Якщо все буде гаразд, через п'ять років «родина» Корлеоне стане цілком законною. Для цього треба владнати деякі дуже складні справи. Але до того часу ти можеш стати й багатою вдовою. Чому ти мені потрібна? Тому, що я хочу тебе, хочу мати свою сім'ю. Я хочу мати дітей, бо вже час. І мені зовсім не хочеться, щоб вони відчували на собі такий вплив з мого боку, який справляв на мене мій батько. Я зовсім не хочу сказати, що він його справляв свідомо. Ні, зовсім не так. Він навіть ніколи не хотів, щоб я був причетний до «родинного діла». Хотів, щоб я став професором, або лікарем, чи ще кимось. Але справи обернулись не на краще, і мені довелося встряти в боротьбу за свою «родину». Я мусив боротися, бо люблю батька й захоплююсь ним. Я ніколи не бачив людину, яка б заслуговувала на більшу повагу. Він був добрий чоловік, добрий батько і надійний друг для людей, яким не поталанило в житті. У нього є й інший бік, але це мене, як його і сина, не обходить. Та все одно я не хочу, щоб така сама доля спіткала наших дітей. Я хочу, щоб вони перебували під твоїм впливом. Хай виростуть справжніми американськими дітьми, справжніми стовідсотковими американцями. Може, вони або їхні онуки вдадуться в політику. — Майкл посміхнувся. — Може, хтось із них стане президентом Сполучених Штатів. Чом би й не стати? Коли я проходив курс історії в Дартмутському коледжі, ми досліджували походження всіх президентів. Знаєш, у них були батьки й діди, яким просто поталанило, що їх не повісили. Але я подбаю, щоб мої діти були лікарями, музикантами або вчителями. Вони ніколи не вестимуть нашого «родинного діла». Бо поки вони досягнуть такого віку, я вже й сам його кину. І ми з тобою станемо завзятими членами якого-небудь заміського клуби й провадитимемо просте, спокійне життя заможних американців. Як тобі подобається така перспектива?

— Чудово, — відповіла Кей. — Але, здається, ти якось обминув ту частину, де про вдову.

— Це річ малоймовірна. Я просто згадав, щоб бути об'єктивним. — Майкл знову витер ніс хустинкою.

— Я не вірю, я просто не можу повірити, щоб ти був такою людиною, просто ти не такий, і квит, — говорила збентежена Кей. — Я просто не розумію, як це може бути.

— Що ж, більше я не даватиму тобі ніяких пояснень, — лагідно закінчив Майкл. — Знаєш, тобі взагалі немає чого сушити собі голову цими справами, вони не мають нічого спільного з тобою чи з нашим сімейним життям, якщо ти вийдеш за мене заміж.

Кей похитала головою.

— Як ти можеш хотіти одружитися зі мною, як ти можеш натякати на те, що любиш мене, коли ти так ні разу й не вимовив цього слова, хоча щойно говорив, що любиш батька, а ні разу не сказав, що любиш мене, та й як би ти міг любити, коли ти настільки не довіряєш мені, що не хочеш розповідати про найважливіші речі в твоєму житті? Як ти можеш хотіти дружини, якій не довіряєш? Твій батько довіряється твоїй матері. Я це відчуваю.

— Аякже, — погодився Майкл. — Але це не значить, що він їй розповідає про все на світі, крім того, у нього є причини довіряти їй. Не тому, що вони побралися і вона його дружина. А тому, що вона народила йому чотирьох дітей за тих часів, коли їх виростити було нелегко. Вона доглядала й охороняла батька, коли його підстрелили. Вона вірила йому. Сорок років він був у неї на першому місці. Коли ти зробиш усе це для мене, і я тобі теж розкажу дещо таке, чого б ти, може, воліла й не чути.

— Ми житимемо на Лонг-Біч?

Майкл підтвердив.

— У нас буде свій будинок. Буде непогано. Мої старі не настирливі. Житимемо, як нам до вподоби. Але, поки все налагодиться, нам треба жити на Лонг-Біч

— Бо жити в місті небезпечно? — ущипливо запитала Кей. Вперше за весь час, що вона його знала. Майкл розсердився. То була холодна лють, якої він не виказав жестом, ні зміною голосу. Але крижаний холод віяв від нього, як сама смерть, і тоді Кей зрозуміла, що саме цей холод буде причиною, якщо вона не зможе вийти за мого заміж.

— Ти набралася цих дурниць з кіно та газет. У тебе хибні уявлення про мого батька й про «родину» Корлеоне. Я тобі дам останнє пояснення, але воно справді буде останнє. Мій батько — бізнесмен, який намагається забезпечити свою дружину, дітей і тих друзів, які можуть йому колись знадобитися в скруті. Він не визнає правил того суспільним, в якому