Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Розділ 28

Запис у журналі спостережень: день 277

Я живий, здоровий і навіть заробляю гроші. Смішно? Мені теж. Але давайте все за порядком.

Сьогодні вранці я завітав до гільдії разом із Мірою. Наше прибуття викликало неабиякий переполох. Уже знайомий мені охоронець, коли побачив показники сили аури Сальміри, ледь не підняв тривогу. І його можна зрозуміти, бо маг сьомого рангу і не значиться в базі, плюс трітірі, з якими останнім часом натягнуті стосунки, - все це дуже підозріло. Тож хвилювання охоронця цілком зрозумілі, але варто віддати йому належне: він швидко прийшов до тями і провів нас у кабінет до чергового мага. Судячи з кислого виразу обличчя, йому нереально нудно, і побачивши нас, він одразу зрадів, а коли роздивився силу Міри, то й зовсім став задоволеним.

—  Радий вітати пані в нашому відділенні гільдії, - промовив з посмішкою маг. Він - маг десятого рангу, і в нього немає вираженої явної схильності до певної магії. Він повний універсал - рідкісне явище. Такі ідеальні для артефакторів, але як бойові маги не дуже, бо рідко бувають сильними. - Яке питання вас привело в нашу організацію? Сподіваюся, не для того, щоб залишити скаргу на нашого члена, - тут він подивився на кристал з ілюзією, - Карла?

—  Він хоч і робить мені іноді боляче, але потім одразу робить дуже приємно, - щось розговорилася Міра перед магом. - Тож точно не скаржитися. Мій хлопець порекомендував вступити мені у вашу гільдію. - подивилася вона на мене.

—  Хм, гадаю, це можливо, - заткнувся він трохи. - У статуті немає заборони на прийняття в члени представників інших видів. У нас навіть іносвітянин один є, щоправда, в іншій державі. У вас є документ, що свідчить про законність прибуття на територію королівства? - запитав маг у нас. Помітивши, що ми навіть гадки не маємо, про що він говорить, лише важко зітхнув. - Скажи чесно, - звернувся маг до мене. - У неї немає жодних документів? Вона просто вийшла з моря і все?

—  Не зовсім, але приблизно так і є, - відповів я.

—   Він урятував мене. Пірати напали на корабель і всіх убили. Я сховалася, і він мене там знайшов і врятував, - відповіла Міра і подивилася на мене із захопленням згідно з нашою легендою. Взагалі, за планом вона будувала картину дурненької, що володіє сильним магічним даром.

—  Карле, ти до піратів не маєш стосунку? - запитав він у мене, серйозно дивлячись одним оком на артефакт.

—   Ні. Я, чесно кажучи, коли вирушив у море, зупинився на острові на ніч, а вранці виявив корабель, що дрейфує на острів. - Маг заспокоївся, коли зрозумів, що я не брешу.

—  Що за корабель і де він зараз?

—  Я не дуже розбираюся в кораблях. Трищогловий, документів не знайшов на борту, як і назви, - розвів я руками вбік. - Корабель залишився на острові, занадто він великий для одного мене, - відповів, кажучи чисту правду, а те, що він подумає про інше, не мої проблеми.

—  Я надішлю запит у морське відомство, спробую щось дізнатися. Я, так розумію, ти привів її для легалізації шляхом вступу до гільдії? - запитав він у мене, усвідомивши, що говорити треба зі мною, а не з дурником.

—  Так, - чесно відповів я.

—  Маг сьомого рангу підніме відділення на кілька десятків пунктів у рейтингу, - задумливо промовив він. - Добре, я все зроблю. Як записати в документах?

—  Сальміра Па'горт, - сказала Міра раніше, ніж я відповів, і її слова йшли врозріз із нашими домовленостями. - Я його майбутня дружина, і мені можна мати його прізвище, - нахабно додала вона, переможно подивившись на мене. Маг одразу перевів погляд на мою персону і співчутливо похитав головою.

—  Карл? - запитав він у мене.

—  Нехай буде, - вимовив я. - До речі, не знаєте, чи будуть проблеми через це?

—  Шлюб трітірі та нітірі, звісно, не найпоширеніша річ, але кілька разів на рік у королівстві фіксуються такі одруження. Якщо озвучите, то підвищений інтерес гарантований, але не більше. А от від ваших родичів можуть бути проблеми. Зазвичай вони трітірі одружених з нітірі виганяють. Але у вашому випадку можуть це й не зробити. Ви не скажете хто ваші батько й мати?

—  Не горю бажанням це говорити, - сказала Міра.

—  Я так і думав. Гаразд, гадаю, у разі чого ручки ми вкоротимо і їм. Нагадаємо, що ми недарма найсильніша міждержавна організація. Які у вас плани? - запитав він у мене.

—  Виконати кілька завдань, а то запаси грошей добігають кінця, - сказав я у відповідь.

—  Це на зараз. А загалом?

—  Я самоучка, тож планую цього року вступити до академії і хочу на навчання накопичити грошей.

—  У нас є кредит від гільдії на навчання, лише три відсотки річних, - одразу відчувши наживу, запропонував маг.

—  От тільки не кредит, не хочу бути винним кому-небудь, - сказав я, скривившись. І це чиста правда. У дитинстві в нас у сім'ї був період, коли грошей мало на що вистачало. Батько взяв кредит на купівлю мені комп'ютера на три роки. У підсумку переплата була в половину вартості комп'ютера, так ще й зламався він за два роки після купівлі. Добре, що на той час кредит уже було виплачено передчасно. Але я прекрасно пам'ятаю той час. Через кредит мама і тато навіть їжі стали менше купувати. Ні, я із сестрою продовжував харчуватися як і раніше, а ось батьки себе багато в чому обмежували. Добре, що через пів року батькам підняли зарплати, і в нас усе нормалізувалося. Але в мене відтоді нелюбов до кредитів і боргів загалом.

—  Добре, - промовив він. - Ось документ, який покаже, що ви гість гільдії, правоохоронцям, якщо вони вас зупинять у місті, - вручив він Мірі картку. - За документами можете приходити завтра. І, до речі, для вас, - тут він звернувся до Міри, - буде після вступу окрема пропозиція. Думаю, ви в курсі особливостей мани трітірі? - запитав він у нас, на що ми кивнули. - Для лікування не обдарованих співробітників і їхнього омолодження нам доводиться закуповувати у трітірі втридорога ману. Як щодо того, щоб раз на кілька тижнів продавати свій резерв нам? Ми можемо запропонувати за резерв мага сьомого рівня до п'ятдесяти тисяч корнів.