Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

Тим часом, поки я вникав у питання дедалі глибше, всі учасники процесії опинилися на місцях. І, затягнувши гімн, що прославляє Посейдона і, в другу чергу, решту Олімпійців, простягли руки до перевернутої вершини піраміди. З рук кожного з атлантів зірвалося по променю блакитнуватого світла, що вдарили прямо у вершину. І золотисте свічення піраміди, що до того було дуже тьмяним, почало наливатися силою. Знизу вгору, ніби наповнюється сонячною рідиною. Я милувався гарними переливами до кінця. Кінця спокою.

Найпотужніший поштовх струсив усе це гігантське приміщення, немов гральні кістки перед кидком. І рівний хід обряду було перервано. Троє атлантів, що стояли першими по трьох гранях піраміди, впали на підлогу, не втримавшись на ногах. Їхнє проміння спалахнуло яскравим блакитним світлом і ніби переродилося.

Вони більше не були схожі на прямий, блакитний лазер. Три промені, що все ще з'єднують команди, що стояли біля трьох граней, стали трьома стрічками огидного, брудно-коричневого кольору. І стрічки не були прямими. Вони різко згорнулися, немов пружини, вириваючи з процесії трьох найближчих Архонтів. Жодні Щити вищих магів їх не врятували. Тіла магів з величезною швидкістю і огидним хрускотом вдарилися кожен у свою грань піраміди.

Криваве місиво, яким стали троє нещасних, послабило свічення символів на поверхні споруди. Потім вся кров і залишки розчавлених магів зникли, немов увібравшись усередину піраміди. А щупальці стали товстішими і схопили ще п'ятьох учасників обряду. Трьох із них спіткала доля попередників, і ще три сторони піраміди отримали жахливі криваві прикраси. Двох із тих, хто залишилися, врятували побратими-атланти. Нарешті, оговтавшись від шоку, викликаного зривом захисту і, швидше за все, ментальною атакою полоненої тварюки, майже п'ять десятків вищих магів змахнули руками у бік піраміди.

Якби ця піраміда та її мешканець були якимось мегаполісом, на зразок сучасних Токіо, Нью-Йорка чи Пекіна, від міста не залишилося б навіть каміння. У десятках заклинань, що було спрямовано в ціль, таїлася просто нереальна міць. І далеко не всі вони були однаковими чи навіть мали однаковий ефект!

Летючу піраміду огортало водним пилом, било примарними хвилями, покривало глибоко-синім льодом, укладало у величезні бульбашки, що райдужно переливаються. Її атакували покликані немов із повітря міфічні звірі, покривали сіткою розрядів блакитні блискавки. Були й чари без видимого ефекту. Включаючи атаку в Астралі та ментальні заклинання. Хаос, що тут твориться, не піддавався опису. А я – не міг піти, продовжуючи жадібно дивитись на минуле, що обернулося кошмаром для жителів Атлантиди.

Тут один із атлантів щось зробив. Я побачив лише концентричні кола, що прозорими хвилями розходяться від його фігури. Напруживши Очі максимально, я зрозумів, що це – ментальне послання всім присутнім. З коротким та моторошним розпорядженням. Вісім – залишаються. Решті – бігти. Я бачив зустрічні ментальні послання. Вони містили протест, готовність боротися до кінця, неприйняття. Весь цей час, поки маги сперечалися, вони не на секунду не припиняли обрушувати на піраміду десятки заклинань. У результаті той, хто наказував йти, відправив ще одне, набагато більш переконливе послання. І з магів наче вийняли бажання сперечатися. Залишивши з керівником лише сімох, відібраних за невідомими мені параметрами, решта магів розгорнулася до виходу.

Вони не бігли тупим натовпом. Вони залишали печеру поодинці, з гідністю воїнів, які відступають, щоби вижити для наступного бою з ворогом. І кожен, ступаючи на першу сходинку перед сходженням, обертався, жбурляючи у бік піраміди щось неймовірне, практично на межі сил. Я просто відчував колосальну міць цих «прощальних заклинань», які повинні були хоча б на пару миттєвостей продовжити бій тих, хто лишається в підводній печері, з її в'язнем.

Ось у залі залишилося лише тридцять чоловік. Потім – два десятки. Піраміда на той час просто зникла у божевіллі водної магії. Останні троє йшли разом. Оскільки один із них, обернувшись наостанок до піраміди, шпурнув у неї щось настільки потужне, що позбавило його практично всіх життєвих сил. І двоє інших, відправивши у ворога свої аргументи, підхопили виснаженого товариша і на всіх парах побігли вгору.

Вісім Архонтів, що залишилися в печері, просто сіли на підлогу. Кожен навпроти своєї грані. І затягли пісню. Очі чудово впоралися з перекладом і сенс пісні чудово до мене дійшов. Це було щось середнє між хвалебною одою всій Водній стихії, з перерахуванням не такого вже й маленького пантеону водних божеств, та заупокійною службою по собі. Маг, який почав співати цю пісню, не планує вижити. Він планує стати втіленням Волі Води та перемогти супротивника найвищою ціною з можливих.

За хвилину співів тіла магів почали світитися зсередини синім світлом. Сяючи все яскравіше і яскравіше, маги живими смолоскипами осяяли величезну печеру. І світло їх падало на грані проклятої піраміди, що знову з'явилися, бо її в’язень розривав кайдани останніх із спрямованих на нього заклять.

Мені страшно було уявити рівень могутності того, хто був усередині. І сил вести подальше спостереження за жахом, що розгортається, у мене не було. Я вже прийняв рішення про те, щоб «закрити» Очі, повертаючись до рідної квартири, як воно сталося. З рокотом, що холодив саму душу, від вершини до основи піраміди по одній з граней пройшла тріщина.

Маги одночасно ляснули в долоні. Їхні тіла просто вибухнули водяними бризками, залишивши лише кулі сліпучо-синього світла, що висіли у півметрі над підлогою. І кулі блискавично кинулися до піраміди. Точніше, я знав, що вони кинулися блискавично. Я був у цьому певний. Але водночас не бачив руху. Я не бачив іскор енергії, що періодично спалахували через тенета магії, що обплутували піраміду. Я нічого не бачив, окрім тієї самої тріщини. Я намагався перевести увагу Очей на будь-який інший об'єкт у печері. Але не міг. У паніці, я намагався хоча б просто «вимкнути» Очі, але й це мені не вдалося. Моя свідомість ніби роздвоїлася. Одна частина точно бачила, що сині сфери попрямували до піраміди, а знаки, якими розписана уся печера, налилися нестерпним золотистим кольором.