Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

Олівія стоїть, важко дихаючи від втоми, а потім її обличчя розпливається у втомленій, але задоволеній посмішці. 

- Іноді, щоб виграти, потрібно трохи хитрощів, - промовляє вона витираючи піт із чола, вдивляючись у магічне полумʼя, де щойно зникла її суперниця.  

Арена наповнюється салютами. 

За стінами арени саме у цю мить куранти пробили дванадцять. 

- З новим роком! - викрикнув ректор та Олівія підняла очі догори. - З новою переможницею турніру! 

Дені стрибав на дивані від щастя. Лізі вітала мене тримаючи за плечі та я зовсім не чула її слів. 

- Ось це цікавий початок нового року, - відсалютував мені Енді Моріс та я прийшла до тями.  

Я дивилась на екран, на свою підопічну, яка ще пів року тому підлила мені зілля покори у стакан. Та це вже в минулому…

Моє серце наповнилось змішаними почуттями. Я відчувала величну гордість за свою студентку, яка довела усім на що здатна. Проте з глибин душі відчувалась тривога, немов відголоски власних страхів. Я знала наскільки цей момент був важливим для Олівії, але водночас не могла позбутись думки про все, що чекає попереду. 

Якби я хотіла захистити Олівію від всього, що трапилось з нею і що може бути на горизонті. 

- Ти зробила це, - тихо прошепотіла я. 

Та зненацька мій телефон завібрував.

- Артур Грін? - мої думки враз завмерли, коли я відповіла на дзвінок.

Що могло змусити його телефонувати посеред ночі? Навряд чи хоче привітати з Новим роком. 

- Каро! Вона потребує тебе! - голос Артура рвався, переповнений тривогою. - Шарлота… Вона народжує!

Я стисло видихнула. Народжує. Але ж він далеко…

- Я знаю, — випередив моє запитання Артур. - Я за сотні кілометрів… Але, Каро, це не просто… У неї ускладнення!

Серце стиснулося. Ускладнення? Ні. Цього не може бути.

- Я їду, - коротко відповіла я, відчуваючи, як з кожною секундою в мені наростає тривога. - Будьте на зв’язку.