Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

— Я поки не зміг з’ясувати. Хоч усе вказує на те, що він надто обережний для такої відвертої авантюри. Найпевніше, Монрой аб Кодвал діє без відома верховного поборника.

— А втім, це неістотно, — сказав Імар, пожвавішавши. Страх, викликаний звісткою про ймовірну підготовку замаху, раптом минув, а натомість його охопив мисливський азарт. — Головне, що ми знаємо плани ворога, отже, зможемо їх зруйнувати. І не просто зруйнувати — а обернути собі на користь. Як гадаєте, майстре Ґарване?

— Безперечно, государю, — з готовністю кивнув слідчий. — Щодо цього я вже маю кілька ідей.

„От і все, Шайна може заспокоїтися,“ — подумала Ейрін, ступивши з нижньої сходинки трапу на берег. — „Тепер я точно на Тір Мінегані. На справдешній твердій землі, а не просто на палубі відьомського корабля…“

У чистому ранковому небі сяяло осіннє сонце, пестячи дівчину своїм золотавим промінням, у якому ще залишалося трохи тепла. Ейрін здавалося, що сама природа, після цілої низки непогожих днів, вирішила привітати її з прибуттям на Мінеган. Утім, вона знала, що сьогодні мало бути так само похмуро й сльотаво, проте на світанку відьми, об’єднавши свої зусилля, прогнали за обрій хмари, які могли недоречним дощем зіпсувати їм зустріч нової сестри.

Велика портова площа по той бік головної пристані була вщерть заповнена людьми, що прийшли подивитися на Ейрін. Хоч на Тір Мінегані кожного року, а то й навіть двічі на рік, з’являлася нова відьма, для тутешніх мешканців це щоразу ставало визначною подією і гарним приводом улаштувати веселу гулянку. А сьогодні взагалі випала виняткова нагода, оскільки нову відьму привезли не крихітним немовлям, а вже дорослою дівчиною. До того ж, подейкували, вона була особлива — мало не матір решти відьом…

На набережній зібралися всі без винятку сестри, що зараз перебували на Тір Мінегані. Найчисленнішу ґрупу, близько півсотні, складали молоді на вигляд жінки. Необізнаний спостерігач дав би їм від двадцяти до тридцяти, хоч насправді більшості з них уже минуло сто років. Трохи окремо стояли дівчата-підлітки та малі дівчатка, а двох відьмочок-немовлят тримали на руках дорослі сестри-виховательки.

Івін вер Шінед, що спустилася по трапу слідом за Ейрін, підвела її до гурту з дев’яти жінок. На відміну від інших відьом, кожна з яких одяглася на свій розсуд, усі вони були в однакових білих сукнях з ледь помітною золотою облямівкою.

— Найстарші сестри! — промовила Івін. — Я привезла на Тір Мінеган нашу нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Прошу привітати її.

Першою до Ейрін підступила невисока жінка з коротким русявим волоссям. Її сині очі світилися такою глибокою, такою безмежною мудрістю, що дівчині аж моторошно стало. Ці дивовижні й трохи страшнуваті очі мовби зазирали в самий глиб душі, читали найпотаємніші думки… Досі Ейрін зустрічалася лише з двома старшими сестрами — Айліш вер Нів і Альсою вер Киннейді; однак вони, попри свій нечуваний для звичайних людей вік, не справляли якогось особливого враження. Зате ця сестра, старша з-поміж найстарших, могла приголомшити самим лише поглядом…

Відьма обняла Ейрін і сказала:

— Я, Кейліон вер Маллайг, вітаю тебе на нашій землі, сестро.

Так само вчинили й решта найстарших. Тоді Кейліон узяла її за руку, повернулася до всіх інших й оголосила:

— Тепер ми маємо нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Вітайте її, сестри.

До них, одна за одною, підходили відьми й вітали Ейрін. Дивилися на неї по-різному — хто приязно, хто просто допитливо, хто з осторогою, а хто з глибоким занепокоєнням, — але жодна не стала демонструвати свого несприйняття Первісної й не намагалася повторити тієї огидної сцени, яку влаштувала їй Альса.

Коли надійшла черга менших сестер, Ейрін мусила докласти чималих зусиль, щоб приховати своє хвилювання. Тут склалася особливо дражлива ситуація, бо вона була новенькою серед них, цілком чужою їм — і водночас, за правилами Сестринства, ставала старшою над ними. Донедавна Ейрін і сама про це не підозрювала, оскільки знала, що порядок старшості серед учениць визначається за спеціальною формулою, де враховується не лише рівень сили, а також вік і володіння чарами. Звичайно, вона розуміла, що її сила легко компенсує перевагу в віці, яку мали над нею одинадцятеро з тридцяти двох менших сестер, і була готова до того, що через певний час, продемонструвавши наставницям своє вміння створювати понад шість десятків базових плетив, таки здобуде звання старшої серед менших. Проте в цих міркуваннях Ейрін геть випустила з уваги, що Івін, хоч і провела останні сім років у подорожі по Абраду, залишалася сестрою-наставницею і не просто з цікавістю стежила за її успіхами, а й методично фіксувала їх, щодня надсилаючи детальні звіти на Тір Мінеган. Для Ейрін стало величезною несподіванкою, коли на півдорозі з Тахріна до Рондава Івін повідомила, що найстарші офіційно визнали її володіння всіма базовими плетивами. Певна річ, вони дуже не хотіли цього робити, але просто не мали вибору, бо інакше їм довелося б поставити під сумнів учительську кваліфікацію Івін. Крім того, її висновок цілком підтвердила Етне, яка також була сестрою-наставницею.

Передовсім це означало, що тепер Ейрін могла в будь-який час зажадати проведення іспитів на повноправну сестру, а в разі невдачі повторювати спробу кожні сім місяців. Однак, на додачу до цього безсумнівного позитиву, таке рішення автоматично ставило її на першу сходинку в ієрархії менших сестер, тож вона з деяким острахом чекала на зустріч із ними.

Найдоросліша з них, тридцятишестирічна Бронах вер Дилвен, здається, нітрохи цим не переймалася. Вона привітала Ейрін із щирою, невдаваною радістю, доброзичливо і