Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"

Одне з ядер вибухнуло зовсім близько від Тимоша. Його кінь знявся дибки зо страху, скидаючи вершника. Тиміш голосно зойкнув і цей крик болю луною відізвався в серці Богуна. Серед хаосу та шаленства пороху і смерті Іван відшукав очима гетьманка та побачив, що той намагається підвестися з землі, а з розірваного шматком ядра боку стрімко заливає сорочку яскраво-червона кров. Але ноги не слухались первістка знаменитого гетьмана. Раптом Тиміш підняв голову, немов відчуваючи погляд Івана. Глянув тому прямо у вічі, і Богун з жахом побачив як очі Тимоша покидає свідомість, як їх поволі затягує поволокою.

- Тимоше! - закричав Богун, прориваючись крізь цей жахливий хаос. Він зістрибнув з коня, кинувся до парубка й схопив його за плечі. - Тримайся, командире, тримайся!

- То була... зрада, - прошепотів Тиміш крізь зуби, глянувши на палаюче небо. - Вони... чекали на нас.

Позаду ще гуркотіли гармати, небо змішалося з землею. Та Богун не дав паніці взяти верх - підхопив Тимоша, посадив на свого коня й крикнув козакам, які ще трималися:

- Усі назад! Не озираючись! Відступаємо в Сучаву!

Невдалий прорив коштував їм занадто багато: тяжко поранений молодий командир та десятки козацьких життів. Але навіть поранений, Тиміш не випустив шаблі. Його серце ще билося - вперте, незламне, як у батька. Справжнє серце сина вільної духом країни.

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість, напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))