Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

Магістр сплюнув і широко посміхнувся.

Компанія переглянулась. Магістр, якщо чесно, виглядав не надто здоровим на голову. А ще Лост і Томія просто не могли не зрозуміти, звідки він узявся.

— Але тут є люди, здатні насититися силою, як губки, так, — продовжив монолог Лададатія. — Ось прямо як цей юнак, що вкрав за незнанням чуже і змусив мене продовжити підготовку на два роки. Так, є такі люди. І я дуже довго придивлявся до структури їхніх каналів, сподіваючись відтворити в собі. Був найманим магом одного місцевого барона... І навіть нащадка бастарда цієї родини знайшов, ну не міг же я цілого барона порізати для вивчення, не міг, а шкода, там було яскравіше видно. Але я впорався і тепер підготовку закінчено. І я стану по-справжньому сильним, так. І повернуся… так, повернуся, щоб поставити цих птахів на те місце, на яке вони заслуговують. Так…

— Ненормальний, — впевнено сказав Ленц.

— Ну, що ти, — м'яко заперечив Ваня. — Людині просто весь цей час було самотньо, і вона не могла нікому розповісти про свою велич. А тут нарешті з'явилися такі зручні слухачі, як ми. Ось людина й відривається.

— Розумний хлопчик, — похвалив магістр. — Але вам доведеться трохи зачекати. Я зараз закінчу підготовку і все вам розповім… все одно, навіть якщо ви виживете, щось робити буде пізно. Та й не виживете ви, швидше за все. Думаю, потік із вас життя і силу теж витягне. Навіть жаль…

— Та зачекайте ви, — підвівся Шелест. — Яка ще сила? Тут жодної сили навіть близько нема!

— Тут немає, а там є, — широко змахнув рукою Лададатія. — Розумієш, довкола цієї школи є безліч джерел. Недостатньо сильних, щоб місцеві щось над ними будували та користувалися. Але їх багато. Отже, можна намалювати фігуру і сфокусувати силу всіх в одному місці. Точніше, на одному предметі.

Магістр широко посміхнувся. Підійшов ближче і продемонстрував усім охочим подивитися перстень у вигляді сплячого дракона. А потім пошкутильгав до вежі, чомусь посміюючись. Обійшов її і, судячи зі звуку, відчинив двері.

— Зараза, — тільки й зміг сказати Льєн.