Читати книгу - "Майстер і Маргарита"

131

…наблизився до самого трельяжу… — Трельяж (фр. treillage) — тонкі ґрати для витких рослин, обвиті ними.

132

…у Скатертному… — Скатертний провулок виходить до Нікитського бульвару між Арбатськими та Нікитськими воротами. Тверський бульвар, де мав міститися «Дім Грибоєдова» (див. прим. [111]) й куди прямував Іван, починається від Нікитських воріт. Шлях Івана від Патріярших ставів (гонитва, відвідування будинку № 13, купання у річці, заплутану подорож арбатськими провулками) до Тверського бульвару досить важко реконструювати.

133

…плястрон і фрак… —

Плястрон (фр. plastron) — накрохмалений нагрудник, пристебнутий або пришитий до сорочки, яку носять під жилеткою при фраку.

Фрак (фр. frac) — особливого крою піджак, частина урочистого офіційного чоловічого строю, з підтятими полами спереду та видовженими до колін фалдами ззаду, з лиснючими (атласними) вилогами, найчастіше чорного кольору.

134

…уявив себе повішеним на фор-марса-реї. —Фор-марса-рея — верхня поперечина передньої щогли вітрильника.

135

…Хто цей Сашка-нездара? <…> Та ось він, Рюхин!.. — Характеристика, яку Сашці-нездарі дає Іван, роздуми Рюхина та сцена його зустрічі з «металевою людиною» (див. прим. [139]) наводять на думку щодо його прототипу. На нього почасти пасує російський поет Володимир Маяковський (1893–1930), з яким Булгаков мав тривалі, суперечливі, але необлудливі та коректні в особистому спілкуванні стосунки. Незважаючи на гострі випади проти Булгакова у своїх творах (занесення його прізвища до «Словаря умерших слов» у п’єсі «Клоп» (1928): «…бюрократизм, богоискательство, бублики, богема, Булгаков…», віднесення до числа «клясових ворогів» пролетаріату у вірші «Лицо классового врага»), Маяковський ніколи не брав участи у цькуванні письменника. Така позиція поета, мабуть, дала Булгаковові підставу підозрювати, що те, що пише Маяковський, не відповідає тому, про що він насправді думає. Ця підозра вилилася в наговорі Івана: «Погляньте на його пісну фізіономію та звірте з тими лункими віршами, які він написав до першого числа! <…> а ви зазирніть йому до нутра — що він там думає…ви жахнетеся!» Сцена з «металевою людиною» є іронічною алюзією на вірш «Юбилейное» (1924), де Маяковський запанібрата розмовляє з пам’ятником Пушкіна (див. прим. [139], [140], [141]).

136

Типовий куркулець за своєю психологією <…> що ретельно маскується під пролетаря. —

Куркулець — здрібніло-зневажлива форма слова «куркуль» — засвоєної в совєтській літературі принизливої назви заможного селянина-хазяїна, який послуговувався найманою працею. Куркульство, як прошарок сільського населення (власники одноосібних господарств) було ліквідовано в СССР перебігом колективізації сільського господарства 1920-х–1930-х рр., одним з наслідків якої став голодомор в Україні 1932–1933 рр. У переносному розумінні — людина з дрібними егоїстичними інтересами та обмеженим світоглядом.

Пролетар (пролетарій) — той, хто належить до робітничої кляси (пролетаріяту), який в СССР був оголошений гегемоном — керівною силою суспільства (диктатура пролетаріяту). Декларування пролетарського (або з селян-бідняків) походження було в час написання роману передумовою успіху кар’єри письменника, науковця, артиста та будь-якого громадянина, не зайнятого фізичною працею, доказом його лояльности до режиму.

137

Член профспілки? — Типове запитання у добу дії роману при встановленні стосунків громадянина з державною установою. Профспілки, які Ленін назвав «школою комунізму», не були в СССР добровільними об’єднаннями трудящих на захист інтересів своїх членів, вони виконували ролю провідника політики ВКП(б) у галузі трудових відносин, особливо серед безпартійних, з метою більшовизації суспільства. Членство у профспілці визначало можливість працевлаштування та давало дрібні переваги у доступі до певних товарів та послуг: «Пиво отпускается только членам профсоюза» (И. Ильф, Е. Петров. Собрание сочинений. Том 2. — Москва: Гос. изд-во худ. лит., 1961. — С. 24). Якби Іван не був членом профспілки, його, можливо, не прийняли б до елітного (дарма що психіятричного) шпиталю.

138

У виданні 1973 р.: «Пролунав удар, та неламкі шибки за шторою витримали його, і за мить Іван вже корчився в руках у санітарів».

139

…стоїть на постаменті металева людина… — Йдеться про пам’ятник великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837) у Москві (скульптор О. М. Опєкушин; відкрито 1880 р.). У час написання роману стояв на Тверському бульварі, при Страсній (з 1931 р. Пушкінській) площі; 1950 р. пам’ятник перенесено на протилежний через Тверську вулицю бік Пушкінської площі, до вильоту Страсного бульвару, де він стоїть і тепер.

140

Чи є щось особливе в цих словах: «Буря мглою…»? — «Буря мглою небо кроет…» — перший рядок вірша О. Пушкіна «Зимний вечер» (1825).

141

…стріляв у нього цей білогвардієць… — Йдеться про Жоржа Шарля Дантеса (Georges Charles d’Anthès, барон Геккерн, 1812–1895), який 27 січня 1837 р. на дуелі смертельно поранив Олександра Пушкіна.

Білогвардієць — поширене у 20-х–30-х роках минулого століття наклепницьке окреслення будь-якої особи, лояльність якої до совєтського режиму ставилася під сумнів; до цієї категорії відносили й Булгакова, автора роману «Біла гвардія» (Белая гвардия, написаний 1924, перша публікація в СССР 1966 р. — див. прим. [23]).

142

…з келихом «Абрау» в руці. — «Абрау-Дюрсо» — відома марка шампанських та столових вин, вироблюваних з місцевих сортів винограду на заводі в селищі Абрау-Дюрсо поблизу Новоросійська; завод заснований князем Л. С. Голіциним.

143

…скорчившись над рибцем… — Рибець (сирть) — цінний вид промислових риб з родини коропуватих, у в’яленому та копченому вигляді делікатесна закуска.

144

…звуками <…> патефона… — Патефон (від назви французької фірми «Брати Пате» (Pathé Frères), засн. 1896 р.) — портативний грамофон із пружинним урухомленням для відтворення звукозапису на плятівках, вироблюваний у вигляді валізки; був дуже популярним у 1930-і–1940-і рр., вживався до середини XX ст.

145

…театру Вар’єте… — Вар’єте (фр. variété — різноманітний) — збірна назва театрів легкого жанру, до репертуару яких входили елементи театрального, музичного, циркового та естрадного мистецтва. Так називався театр у Парижі (Théâtre de variété), у Москві такого театру не було. Але у Москві був інший театр о схожій «закордонно-збірній» назві та характері репертуару — «Мюзик-хол», що містився при Великій Садовій вулиці, 18. Театр проіснував десять років (1926–1936), його було закрито через невідповідність «легкого жанру» совєтській ідеології. Про сумнівну мистецьку якість театру ще у 1929 р. писали Ільф і Петров (фейлетон «Ваша фамилия?» — У кн.: И. Ильф, Е. Петров. Собрание сочинений. Т. 2. — Москва: Гос. изд-во худ. лит., 1961. — С. 459). Саме «Мюзик-хол» слід вважати прототипом театру Вар’єте, який у романі розташовано також на Садовій вулиці.

146

…будинку, покоєм розташованому на Садовій вулиці —