Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

з нагоди й наносити. І ще в нас у печерах бракує фруктів». Цар щурів вийняв указівну стрілу й послав одне тямуще щуреня на розвідку. Щуреня повернулося й доповіло: «Я побувало скрізь. Найбільше фруктів і зерна зібрано в храмі біля підніжжя гори». Цар щурів запитав: «Чи багато фруктів і зерна та які сорти?» — «Рису й бобів повні комори, — відповіло щуреня. — А фрукти й овочі п’яти сортів — червоні фініки, каштани, земляний горіх, водяний горіх і ароматний батат». Цар щурів зрадів, швидко витяг владну стрілу й запитав: «Хто піде красти рис?» Одразу ж зголосився один із щурів. «Хто піде красти боби?» — знову запитав цар, витягаючи ще одну стрілу. Погодився інший щур. Рент одержали також накази. Нікому тільки було йти по ароматний батат. Цар знову витяг стрілу й запитав:

«Ну, а хто піде красти ароматний батат?»

Тут вибігло наперед маленьке худе щуреня: «Я піду».

Цар, та й інші щури, не погоджувалися його відпускати, думали, воно слабке, недосвідчене і боягузливе. Але щуреня сказало: «Нехай я мале і немічне тілом, зате знаю магічні заклинання, гостре на язик і метиковане. Тому впораюся краще за інших!»

«Невже?» — не вірили щури. «А в мене свій спосіб красти, — заявило щуреня. — Струснуся, перетворюся на бульбу батата й буду його потихеньку тягати, поки весь не перетягаю. Ніхто й не помітить. Принаймні це краще, ніж красти або віднімати силою!»

Тут щури сказали: «Все це добре, але покажи нам спочатку, як ти зможеш перетворитися на батат!» Щуреня засміялося: «Дуже просто, дивіться». Воно струснулося й відразу перетворилося на чарівну маленьку панянку. Щури зашуміли: «Ні, не годиться! Адже ти обіцяло перетворитися на батат, а стало панянкою».

Щуреня знову струснулося, прибрало свого колишнього вигляду і сказало:

«Нічого, виявляється, ви не знаєте! Адже „ароматний батат“ — це ароматна яшма[194], дочка збирача соляного податку пана Ліна!»

Дайюй повернулася й навіть підвелася, закричавши:

— Ох, і дам же я тобі, базіці! Знатимеш, як із мене сміятися!

Дайюй надулася, і Баоюй почав просити в неї вибачення:

— Мила сестрице, вибач! Я більше не буду! Не я винуватий — чарівний запах, що виходив від тебе, він нагадав мені цей стародавній переказ.

— Пожартував із мене, а тепер говориш, що це стародавній переказ! — обурилася Дайюй.

Не встигла вона це сказати, як на порозі з’явилася Баочай і зі сміхом запитала:

— Хто це тут розповідає стародавні перекази?

— Сама подивися! — відповіла Дайюй. — Хто ще тут може базікати? Познущався з мене, а звалив усе на стародавні перекази!

— Ах, так це брат Баоюй! — вигукнула Баочай. — Тому, що він знає стародавні перекази, я не дивуюся! Жаль тільки, що в потрібний момент вони вилітають у нього з голови. Позавчора не міг згадати вірш «Листя банана», що кожному відомий. Навіть спітнів, хоча інші тремтіли від холоду. А зараз, виходить, у нього з пам’яттю все гаразд!

— Амітаба! — вигукнула Дайюй. — Дякую, сестрице! Ти завжди знаєш, що сказати! За словом у кишеню не полізеш!

Несподівано в кімнаті Баоюя почувся шум. Якщо вам цікаво знати, що там сталося, прочитайте наступний розділ.

Розділ двадцятий
Ван Сіфен паплюжить заздрого Цзя Хуаня;
Лін Дайюй насміхається з гаркавої Сян’юнь

Отже, саме коли Баоюй розповідав Дайюй історію про щурів-перечертнів, несподівано ввійшла Баочай і почала насміхатися з Баоюя, що під час Свята ліхтарів ніяк не міг згадати вислову «зелений віск». Між братом і сестрами зав’язалася весела жартівлива бесіда.

Баоюй більше не побоювався, що Дайюй відразу по обіді засне й уночі їй буде зле, — утрьох із Баочай вони жартували та сміялись, і сонливість Дайюй ніби рукою зняло.

Але тут із кімнати Баоюя долинув шум, і вони прислухалися.

— Це твоя годувальниця свариться із Сіжень, — з посмішкою вимовила Дайюй. — Сіжень по-доброму до неї ставиться, а мамка Лі злиться й щораз починає її повчати. Зовсім утратила розум.

Баоюй зібрався було піти, але Баочай його затримала.

— Не кривдь годувальницю. Вона просто нічого не розуміє.

— Я це давно помітив! — сказав Баоюй і вийшов. У себе в кімнаті він застав мамку Лі з костуром.