Читати книгу - "48 законів влади"

Образ: річка. Щоб захистити себе або затримати воду, ви загачуєте її. Скоро, однак, вода стає застояною і шкідливою. У застояній воді виживають лише шкідливі форми життя; плавати в такій воді неможливо, комерція припиняється. Зламайте гатку. Коли вода тече і відбувається її кругообіг, вона породжує багатство і примножує силу. Для процвітання узбереж річка повинна періодично їх заполонювати.

Авторитетна думка: Якщо видатна людина — скнара, вона дурна, як пень, а найбільш небезпечний гріх для високопосадовця — жадібність. Скнара не завоює ні землю, ні владу, бо в нього замало друзів, які обстануть за ним. Хто хоче мати друзів, не повинен любити своє майно, а друзів слід набувати щедрими подарунками. Бо як природний магніт притягує до себе залізо, так, даруючи золото і срібло, людина приваблює серця інших («Роман про троянду»[33], Ґійом де Лоррис, бл. 1200—1238 рр.[34]).

Зворотний бік

Владні люди ніколи не забувають, що пропонована даровизна завжди приховує обман. Друзі, які пропонують безоплатні послуги, згодом захочуть від вас щось набагато дорожче за суму, яку ви їм заплатили б. Кожна махінація має приховані матеріальні й психологічні проблеми. Тож учіться платити, ще й добре платити.

З другого боку, цей закон відкриває величезні можливості для шахрайства і обдурювання, якщо застосовувати його навпаки. Стандартний прийом шахрая — спокушати дармовицею.

Найвправніше ним користувався надзвичайно успішний шахрай нашої доби Джозеф Вайл, він же Жовтий Хлопчина. Він рано зрозумів, що саме людська пожадливість уможливлює його шахрайські афери. «Це жадання отримати щось задарма, — писав він, — дорого обійшлося людям, які мали справу зі мною та іншими шахраями… Коли люди зрозуміють — у чому я сумніваюсь, — що вони не можуть отримати щось задарма, рівень злочинності знизиться, і ми всі житимемо в більшій гармонії».

За багато років Вайл розробив безліч способів шахрайства, спокушаючи людей легкими грошима. Він роздавав «задарма» нерухомість (хто ж не спокуситься на таке?), і потім простаки довідувалися, що мали заплатити лише 25 доларів за реєстрацію продажу. Оскільки земля не потребувала оплати, високий платіж здавався виправданим, і Вайл заробляв тисячі доларів на шахрайській реєстрації. За це він видавав простакам підробний документ. Іншим разом він казав їм про домовлені кінні перегони або про акції, що дають 200% за кілька тижнів. Оповідаючи свої вигадки, він бачив, як у простаків аж очі загоряються від думки про дармовицю.

Урок нескладний: принаджуйте жертву можливістю одержати легкі гроші. Люди здебільшого ліниві і хочуть, аби не працювати і щоб багатство впало їм з неба. За невеличку плату продайте їм пораду, як заробляти мільйони (Фінеас Тейлор Барнум зробив це у літньому віці), і ця невеличка сума перетвориться на цілий маєток, якщо його помножити на тисячі простаків. Підманіть людей перспективою легких грошей, і ви одержите можливість ще більше їх обдурити, бо жадібність достатньо сильна, аби засліпити ваші жертви. Як казав Жовтий Хлопчина, половина задоволення полягає в тому, щоб дати людям моральний урок: жадібність не окуповується.

Закон 41.

Не копіюйте великих людей

СУДЖЕННЯ

Те, що трапляється вперше, завжди здається кращим і оригінальнішим за те, що стається потім. Якщо ви наступник великої людини або нащадок знаменитих батьків, вам доведеться зробити вдвічі більше, щоб перевершити їх. Не розчиніться в їхній тіні та не загрузніть у чужому минулому. Утверджуйте власне ім’я та індивідуальність, змінивши план дій. Відцурайтеся владного батька, перевершыть його і досягніть влади, засяявши власним світлом.

МАЙСТЕРНІСТЬ БУТИ ПЕРШИМ

Багато хто сяяв би, наче Фенікс, у своїй професії, якби йому не передували інші. Бути першим — велика перевага, а висока посада перевагу подвоює. У вас будуть кращі шанси після першої ж роздачі… Піонери домагаються слави завдяки своєму походженню, а шанси наступників, як-от молодших синів, набагато скромніші… Соломон мудро вибрав миролюбність, залишивши войовничість батькові. Завдяки зміні курсу йому легше було стати героєм… А наш великий Філіп II правив усім світом із трону своєї далекоглядності на диво наступним століттям. Якщо його непереможний батько був зразком енергійності, Філіп став парадигмою розважливості… Така новина та добрі поради допомогли йому посісти своє місце серед великих. Не кидаючи своє мистецтво, винахідливі йдуть із уторованої стежки і навіть у старих як світ професіях знаходять свою дорогу до слави. Горацій залишає епічну поезію Вергілію, а Марціал лірику — Горацію. Теренцій обрав комедію, Персій — сатиру, і кожен із них сподівався стати першим у своєму жанрі. Смілива уява ніколи не піддавалася легкій імітації.

Бальтасар Ґрасіан «Кишенькове люстерко для героїв», перекладено за інтерпретацією Крістофера Маурера, 1996 р.

Порушення закону

Коли після славетного перебування на троні впродовж 55 років у 1715 році помер Луї XIV, усі погляди зосередилися на його правнукові та обраному наступникові, майбутньому Луї XV. Чи стане колись цей п’ятирічний хлопчик таким же великим правителем, як Король-Сонце? З країни на межі громадянської війни Луї XIV створив наймогутнішу державу в Європі. Останні роки його правління були нелегкими, бо король був старий і втомлений, але всі сподівалися, що дитина виросте і стане ще сильнішим монархом, який розворушить свій край і зміцнить підвалини, закладені Луї XIV.

З огляду на такі сподівання хлопцеві дали як наставників найкращих мислителів Франції, які мали навчити його мистецтву керувати державою, методам, які Луї XIV довів до досконалості. У його освіті все було враховано. Але коли 1726 року Луї XV посів трон, його наче підмінили: йому більше не треба було вчитися, догоджати іншим, самостверджуватися. Він стояв на чолі великої держави, мав багатство і владу. І міг робити, що заманеться.

У перші роки правління Луї XV поринув у насолоди, залишивши керування державою міністрові Андре-Еркюлю де Флері. Це нікого не схвилювало, бо він був іще молодим і йому кортіло добряче розважитись, а Флері був гарним міністром. Але поступово ставало ясно, що цей період загрожує затягнутися. Луї не подобалось урядувати. Його не цікавив фінансовий стан Франції або можливість війни з Іспанією, йому дошкуляла нудьга. Нудьга була йому нестерпна. Якщо він не полював на оленів і не переслідував юних красунь, то гайнував час за картярським столом, безрозсудно витрачаючи величезні суми за один вечір. Двір своїм звичаєм відображав смаки володаря. Картярство і пишні гульбища перетворилися на обсесію. Надвірні не переймалися майбутнім Франції — уся їхня енергія йшла на причарування короля, вони змагалися за титули, які гарантували їм довічні пенсії, та кабінетні посади, на яких мало працюють і багато отримують. Паразити стікалися до двору, а борги держави зростали.

1745 року Луї покохав мадам де Помпадур, жінку із середнього стану, якій удалося піднятися завдяки своїм чарам, неабиякому