Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

-Та… ні. Це не важливо,- та швидко ховаю телефон в сумку.

-Ооо, які люди! - Було чути за моєї спини чоловічий голос.

-Ми тебе вже зачекалися,- відповів йому піднімаючись Паша. Привітався з ним.

-Може присядеш на пару хвилин,- показує він на вільне місце біля себе.

-Звичайно. Пашо, може познайомиш нас? - Показує очима на мене Саша.

-Мене звати Катерина. Я вам сьогодні телефонувала, мали зустрітися обговорити рекламу. - Вирішила привітатись першою.

-Чудово, я пам’ятаю нашу розмову. Вибачте, дійсно був зайнятий на кухні. - Дивиться мені прямо в очі, навіть не відводить погляду.

-Розумію… можемо поговорити про це зараз?

-З такою гарною дівчиною чому б і ні, - від його погляду некомфортно мені,- Можливо обговоримо все за бутилочкою вина?

-Вона не буде пити, - крізь зуби сказав Паша до свого друга.

- Вибачте, Олександре Михайловичу, на роботі я не вживаю,- намагаюся не нагрубити, мені потрібна ця робота.

-Так офіційно…- зауважив мої слова,- Катерино, а ми раніше з вами ніде не бачилися?

-Все можливо. Давайте краще обговоримо деталі реклами,- помічаю на собі погляд Павла.

-Там не має, що обговорювати. Я довіряю вам все робити на свій вибір. Ви краще повечеряйте зі мною сьогодні.

-Мені сказали, що має бути реклама для школи кулінарії. Ви будете зніматися в зйомках чи потрібно наймати акторів?- Розумію, що він наполегливий, але він не на ту дівчину напав.

-А ви будете присутні на зйомках? - Не відводить від мене погляд, а в мене очі так і бігають то на Павла, то на Сашу.

-Якщо мене не буде, то буде хтось зі моєї команди. Ваше це запитання сприймаю за згоду. А ще хочу вас запитати, - стриманість… це зараз моє досягнення,- Чи можна провести зйомки в вашому новому закладі де буде школа кулінарії?

-Думаю, що так. Я тепер впевнений, що рекламна робота в надійних ваших ніжних руках, - посміхнувся мені, а мені якось не до посмішки.

-В тебе є ще запитання до Олександра? - Строго запитав Павло до мене, його обличчя змінилося на серйозне.

-Думаю, що ні. Ми з командою обговоримо концепцію реклами і вам скажемо результати.

-Катерино, тоді я вас відвезу назад до офісу, - починає підніматися з стільця.

-Друже, а ти чого взагалі приїхав? - Теж піднімаючись запитав Саша.

-По справам, потрібно було тобі дещо розповісти,- а очима дивиться на мене, я теж піднімаюся та беру свою сумку з стільця.

-Що ж… Олександр Михайлович, рада знайомству з вами.

-Я теж дуже радий з такою красунею познайомитись, але ми з вами так і не повечеряли. Тут дуже смачні мої фірмові десерти.

-Так я знаю…- Від слова про десерти в мене посмішка пробилася.

-Ми поспішаємо. Бувай Сашо. - Бере мене за руку Павло і ми прямуємо на вихід.

Що то взагалі тільки но було? Цей Саша такий настирливий і я впевнена, що він ще той ловелас. Та, що Юлька в ньому знайшла? Вже який день вона про нього думає та всі вуха мені прожужала. Добре, що він мене не впізнав, та я ледве стримувалась, щоб не наговорити йому грубощів. Лише коли опиняюся на вулиці розумію, що моя рука ще досі в його руці. Я в лапах самого ведмедя.
 

-Ви можете вже мене відпустити? - Досить міцно тримає ніби я кудись маю втекти. Не спорю було в мене це в планах.

-Я ж сказав, що тебе відвезу на роботу!- В його голосі чути злість.

-Та я не про те. Може вже відпустите мою руку.

-Ааа… вибач,- відпускає та всеодно продовжує дивитися в мої очі.

-Дякую, я напевно піду.

-Ні, зачекай,- його голос був вже більш спокійним,- Я тебе підвезу додому. Мені все одно в ту сторону їхати.

-Ти так кажеш, наче знаєш де я живу.

-Потрібно зізнатися тобі,- відводить від мене погляд,- Я бачив твою справу з архіву.

-А от звідки ти знаєш як мене по-батькові, я ще тоді здивувалася від твого «Катерино Вікторівна».

-Так, було діло,- нарешті бачу посмішку на його обличчі,- То, що скажете, Катерино Вікторівно, можна вас відвезти додому?

-Так, Павло Олексійовичу,- теж посміхнулася йому,- Але є одна умова…

На вашу думку, яка буде умова Катерини?

Ви будете дуже здивовані… Чекаю на ваші думки та відгуки в коментарях. Історія Павла та Каті лише починається…

З любовʼю. Ваша Ася.