Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Утрачений рай, Джон Мільтон 📚 - Українською

Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Утрачений рай" автора Джон Мільтон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 75
Перейти на сторінку:
Син не дав би

Взять брами силою: його Коса,

Несхиблива, долає все живе,

Але чому виконувати маєм

Накази Найверховнішого – Того,

Хто нас ненавидить?! То Він штовхнув

В Тартар осей гидкий на підлу службу

Мене – народжену на Небесах

Улюбленицю ангелів – на муки

Пекельні серед рику сих потвор,

Що з лона мого вийшовши, жеруть

Жіночі нутрощі мої криваві.

А ти, що дарував мені життя,

Хіба не Повелитель мій? З тобою

Піду у благодать Нового Світу.

Там будем княжити – його Владики

У найсолодших пестощах у парі».

Сказавши, з пояса зняла фатальний

Ключ – горя нашого сумне знаряддя —

І подалась до брам, зміїнохвоста.

Там велетенську підняла заслону,

Що лиш Гріховності одній приступна,

І вставила багатозубий ключ

І, повернувши в отворі, зняла

Усі крицеві защіпки й запори.

Відтак зі скреготом, скрипінням, хруском

Та грюкотом громоподібним брами

Відкрились, і луни надривний крик

Сконав – Гріховність відчинила брами

І знову зачинити їх не зможе.

Широко на вихід; ціле військо

На конях, з колісницями могло б

Ураз проїхати крізь нього вільно…

У вихід полум’я червоне й дим

За межі Пекла вирвались. А там

Безмежна неозора глибочінь,

Немов одвічний сивий Океан,

Буруниться без контурів і форм,

Не знавши міри простору і часу.

Там-бо прадавня Ніч і древній Хаос —

Батьки не створеної ще Природи

В Анархії розвихреній царять.

Там, наче лицарі непримиренні,

Стикаються в суперництві і чварах.

Жарке й холодне, мокре і сухе;

І з кожним міріади вояків —

Первинних атомів під прапорами

Своїх панів: ті – лагідні, ті – гострі,

Ті – легко збройні, ті – тяжкі. Їх безліч,

Немов піщин в пустелях африканських,

Що їх підхоплюють вітри навальні

В свої походи. Той, у кого більше,

На мить стає звитяжцем. Судія

Над ними – Хаос. Суд його неправий

Стоїть на тому, що сприяє чварам,

А Хаосу пильнує Випадковість

Та править геть усім. Туди, в бездонну

Утробу, що породжує світи

І стане їх могилою колись,

Де ще нема повітря, ні вогню,

Ні суші, ні морів – є лиш вагітність

Напруженої суміші, що жде

Творцевого наказу піраньям тьми:

«Формуйтесь! Станьте світлом!» – в ту безодню

Дивився з краю Пекла Сатана

І важився на мандри в Невідоме,

Безкрає, клекотливе та ревуче —

Якщо ми порівняємо велике

З малим – немов Беллона, що штурмує

Міста, аби з лиця Землі їх стерти;

Чи як розколота небесна твердь;

Або коли збунтовані стихії

Зламають вісь Земну й Планета наша

Спіткнеться… і впаде. А Сатана

Широким помахом гігантських крил

Од Пекла відірвавсь і в хмарі диму

Повис; а потім вище, вище й вище

На хмарі, ніби у сідлі, помчав

Безстрашно. Вмить розвіялася хмара —

Розверзлась абсолютна порожнеча,

І – крила без опори – провалився

На сотні тисяч гін і так би падав

Ще й дотепер, коли б то випадково

Під ним не вибухла зустрічна хмара,

Наповнена селітрою й вогнем,

І кинуло його ще вище вгору.

А потім вибух згас в драговині

Гігантській – ані море, ані суша, —

Неначе в Лівії затока Сиртис.

Відтіль загрузлий Демон вибирався

Та веслував руками – мов Грифон,

Що у північних болотистих пущах

Пустошить селища Аримаспійців,

Котрі у нього викрали скарби.

Так недоступний Сатана долає

Стрімке й грузьке, твердінь і порожнечу.

Він тоне І пливе, повзе й бреде,

Пірнає головою, б’є крилом,

Спинається на ноги, ранить руки

І, розпростерши крила, знов летить.

Нарешті чує вереск і гармидер,

Що нароста оглушливо з Безодні,

Й туди скеровує безстрашно путь,

Надіючись знайти Царя чи Духа

Нестворених світів, що там витає,

І розпитати: де ж границю тьми

Торкає світле? Перед Сатаною

Постав високий Трон. На ньому – Хаос.

Над ним – широке темряви шатро,

Повисле над Безоднею, а поруч —

Огорнута у чорні шати Ніч,

Дружина Хаоса, речей прамати;

А з ними почет: Оркус і Гадес,

І той, чиє ім’я наводить жах, —

Демогоргон; за ним – страшні Чутки,

Непевна Випадковість та Безладдя

Й різноголосі верескливі Чвари.

Вітав їх так одважний Сатана:

«Владики й Бої Хаосу і Ночі!

Мене в Безодню вашу споконвічну

Привів не намір вивідати тайни

Держави вашої чи похитнути

Її єство. Я – тільки подорожній

Самотній, що мандрує крізь похмурі

Пустелі царства вашого до світла;

Без супроводу певного шукаю

Того, де царства вашого границі

Стикаються з просторами Небес.

Чи в ті краї, де Цар Небес недавно

Забрав у вас частину володінь,

Коли покажете – ми лад його

Повалимо, й належні вам простори

Повернуться до владарів законних.

Я з тим сюди прибув. Хай прапор Ночі

Одвічної возвиситься там знову:

Для вас – возз’єднання, для мене – мста».

На те заїкуватий древній Хаос,

З обличчям перекошеним Анарх:

«Тебе, заблуканий до нас чужинцю,

Я впізнаю. Се ти – могутній Ангел,

Що у війні проти Царя Небес

Зазнав поразки. Бачили ми й чули,

Як стрімголов крізь злякану Безодню

Провалювалося велике військо,

Розгромлене і прокляте; над ним

Повідчинялися Небесні Брами

І гнались міліони переможців

Услід. Поблизу наших рубежів

Отаборившись, я оберігаю

Моє шматоване у чварах царство

Й царицю Ніч. Із наших володінь

Частину перетворено на Пекло.

А з другої створили Небо й Землю

І збудували Всесвіт. До Небес

Над нашою державою вгорі

Той Світ Новий на золотім цепу

Почеплено неподалік од брам,

Відкіль твої когорти відступали.

Прорвись туди, і хай тобі щастить!

Зруйноване

1 ... 12 13 14 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Утрачений рай, Джон Мільтон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Утрачений рай, Джон Мільтон"