Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

Учням не віриться у його смерть, адже вони бачили прояви його могутності.

ПРЕОБРАЖЕННЯ ХРИСТА НА ГОРІ TABOP

Ісус іде на гору Тавор, бере із собою Петра, Якова, й Йоана, він відійшов вбік помолитися, а вони сіли спочити, але незабаром заснули. Прокинулися і побачили справжнє диво: Ісус преобразився, його обличчя сяяло, як сонце, а одяг став білий-білий і виблискував, як місяць. Тоді з'явилися Мойсей та Ілля для розмови з ним. У цей час яскрава хмара спустилася над верхів'ям гори, з хмари пролунав голос Божий: "Це син мій улюблений, в якому моє уподобання, його слухайте!" Марія також з волі Бога була перенесена на гору Тавор і щиро раділа, — що побачила Преображення Христа, як велику ласку Всевишнього. На честь цієї події вона складала гімни Спасителю і Отцю Небесному.

Минуло два з половиною роки великих трудів Господа-Спасителя. Після Преображення Небесна Цариця була перенесена ангелами в Назарет. Незабаром Спаситель у супроводі Матері, апостолів та декількох вірних жінок рушили на святкування Пасхи в Єрусалим. Дорога йшла через Галілею і Самарію. Спаситель був свідомий своїх мук на Хресті, але твердо йшов назустріч стражданням, бо вони принесуть спасіння людському роду.

— Мій предвічний Отче! Піддаючись Твоїй Волі, Я радо спішу задовольнити Твою справедливість терпінням навіть аж до смерті. Таким чином Я примирю з Тобою всіх дітей Адама, виплачуючи їх борги і відкриваючи для них Небесну Браму, що була для них замкнена... Я знайду і заберу разом тих загублених із дому Якова (Ісая 56, 8), піднесу упавших, збагачу бідних, освіжу спраглих, відкину зарозумілих і піднесу покірних. Я хочу перемогти пекло і збільшити славу тріумфу над Люцифером (Йоан 3, 8).

Гострий меч прошив серце Володарки Світу ще в пору передбачення Святим Симеоном вінець страждання Ісуса (Лука 2, 35). Бо свята материнська любов і прагнення уберегти коханого Сина від жахливих мук увійшла у протиріччя з її бажанням виконати волю Ісуса і Його Предвічного Отця. Марія гірко жаліла, що їй не можна вмерти разом з Ним.

ВОСКРЕСІННЯ ЛАЗАРЯ

Це була остання подорож Ісуса, і він дарував зцілення, розкривав суть святого вчення. Шлях його проліг у Витанію, бо звідти надійшла від родини Лазаря звістка про його (Лазаря) хворобу. Коли Ісус прийшов у Витанію, Лазар вже помер і його поховали. Заплакані, убиті горем його сестри, Марія і Марта із сльозами і розпачем зустріли Ісуса.

На той час у Витанії зібралися значні фарисеї, садукеї, іродіяди, щоб попрощатися із вельможним Лазарем, а ще засудити Ісуса, який був другом Лазаря і не врятував його від смерті. Під вечір Ісус прийшов у Витанію. Перед тим один фарисей, член синедріону, сказав, що повірить, що Ісус, Син Божий, коли він оживить тіло, яке декілька днів було у гробниці і почало розкладатися. Тому Ісус хотів показати могутню силу Бога-Отця, сином якого він є, бо виконує його волю. Ісус заходить у сад, привітався загальним поклоном і повільно йде алеєю. Злобне зміїне шипіння одних і світлі усмішки прихильників Ісуса, яких небагато, супроводжують його.

Він високий, стрункий, як сонячний промінь, у білих осяйних шатах, його очі випромінюють небесний вогонь і силу. Марта, а згодом Марія кидаються йому назустріч. "Мир вам", — каже Ісус, прямуючи до гробниці Лазаря.

"Заберіть камінь!" — наказує Ісус, йому доводиться повторити, бо всі з жахом дивляться на нього. Нагла тиша упала на присутніх. А він стрімко підносить руки до Небесного Отця і голосно молиться: "Ти завжди вислуховуєш Мене. Я це роблю, щоб всі повірили в Тебе, у Мене, в те, що Ти Мене послав!"

Його очі випромінюють блакитне світло і силу. Він робить крокдо гробниці, з якої чується тлінний сморід, і голосно наказує: "Лазарю! Вийди геть!"

Він, ніби перетворився у світло, особливо його обличчя, підняте до Неба. Всі зблідли, їх очі широко розплющилися, з уст виривається вигук здивування.

І ось Лазар, примарний у своїх пов'язках, виходить із гробниці.

"Звільніть його від пов'язок і хай іде! Дайте йому одяг і їжу", — наказує Ісус. Лазар відкриває очі і пильно дивиться на Ісуса, який посміхається йому, а на очах бринять сльози. Лазар гаряче дякує Всевишньому.

Над враженими людьми здивований вигук: "ОХ!"

Лазарю приносять одяг, його обмивають чистою водою, а він падає Учителю до ніг, який, усміхаючись, каже: "Ласкаво просимо, мій друже!.. Хай мир і радість буде з тобою!"

Фарисеї потерпіли поразку, і це ще збільшило їх ненависть до Божого Сина. Вони покидають сад навіть не прощаючись із Мартою і Марією.

— Дякуємо тобі, о, Ісусе, — Марія і Марта кинулися йому до ніг. Вражені люди затихли, не могли повірити у це диво. Звістка ця перелякала фарисеїв, бо люди визнавали Ісуса за Месію, називали його Царем Ізраїля. Ще раз навідає Ісус Витанію, запрошений на бенкет на честь воскресіння Лазаря, ще раз поспілкується з друзями, яких він любив. Марія, коли приходив Ісус, завжди слухала слова Божі відчувала біля себе живого Бога, а Марта клопоталася господарством, чим викликала нарікання Спасителя:

— Марто, Марто, не тим піклуєшся...

Під час вечері у домі фарисея, Марія намастила ноги Ісуса найдорожчим пахучим нардом і обтерла їх своїм волоссям. Юда Іскаріот, скарбник учнів, розгнівався на це марнотратство.

— Я бажала вшанувати Ісуса, — відповіла Марія.

— Залиште її, вона показала свою любов до мене, — захистив її Ісус.

Юда страшенно розгнівався за це зауваження, і жахлива думка про зраду народилася в його голові.

В ОСТАННЮ ПУТЬ. ТАЙНА ВЕЧЕРЯ

Господь вирушив у останню путь до Єрусалима. Він мовив до Бога-Отця:

— Предвічний отче мій і Боже! У відповідності із Твоєю святою волею Я йду тепер терпіти й умерти за звільнення людей, Моїх братів і Твоїх рук творінь. Я віддаю себе за їх спасения, і щоб зібрати тих, що були розсіяні і розділені через гріх Адама.

Наступив час Тайної вечері. За єврейським звичаєм апостоли, Пресвята Богородиця, Ісус возлежали на долівці довкола низенького столу. Ісус, для якого була чужа гординя, на знак повної смиренності помив усім апостолам ноги і попросив підготувати звичайний обідній стіл, накритий багатим обрусом, на нього поставили срібну тацю і великий келех для вина. Цим розпорядженням Ісус хотів покласти край установленим вечерям і нижчому символічному Закону і встановити нову вечерю Закону милосердя. Відтоді Ісус хотів, щоб священні містерії здійснювалися на столах чи вівтарях, схожі на ті, які вживаються у нашій церкві. Господь сів при столі разом із апостолами та деякими учнями і розпорядився поставити на стіл прісний хліб і вино. Після цього він промовив до апостолів слова, напоєні найглибшим почуттям, яке пашіло полум'ям братньої любові, що полонило душу, прикликав на них мир і братню любов, які будуть зміцнюватися при допомозі Тайн, що відслужуватимуться. Бог нагадав, якщо вони любитимуть одне одного, то предвічний Бог полюбить їх тією любов'ю, якою любить свого Сина. Він поновив у них світло розуміння найвищої гідності, досконалості і надзвичайних прав його Пречистої Діви-Матері.

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ, ТАЇНСТВО ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ

Ісус узяв хліб з таці і попросив дозволу і співдіяння у Предвічного Отця, що відтепер і подалі заради слів, що він їх зараз вимовить, а свята Церква згодом повторюватиме, Він міг реально і правдиво ставати присутнім у офірі, і слухняно підкорятися цим священним словам. Ісус підвів очі до Неба з такою осяйною величчю, що надихнув Апостолів і Пречисту Діву до почування нової незвичної пошани і виголосив Слова Освячення над хлібом, перемінюючи його в своє справжнє Тіло, а після того над вином, перемінюючи його у свою власну кров. У відповідь пролунав голос Небесного Отця:

— Це Син Мій улюблений, в котрому є Моє уподобання, є і буде до кінця світу і Він буде з людьми на всі часи їх вигнання.

Свята Діва в окремій кімнаті простерлася на долівці з висловами незрівнянної Пошани до свого Сина у Пресвятих тайнах.

Найвищий священик, Христос, підніс догори свої власні освячені тіло і кров, щоб присутні на цій першій Службі Божій могли їх достойно прославляти, що вони й чинили. Потім Ісус, піднявши найсвятіші тайни вгору для пошанування, поділив їх своїми святими руками і перший причастився до них сам, як перший і найголовніший з усіх священиків. Наслідки діяння Святого Причастя у тілі Христа були чудові і Божественні, бо незабаром дари слави розпромінилися із Його тіла, як це було на горі Тавор. Він відмовлявся від всякої помочі при страстях. Потім взяв другу частину освяченого хліба і вручив її Архангелові Гавриїлу, котрий запричастив нею Пресвяту Марію, яка прийняла їх із сльозами радості першою по святім сині, наслідуючи Його самопониження, пошану, Господній страх. Пресвяті Тайни опинилися у грудях, під серцем Пресвятої Марії, яку найдорогоціннішій святині. Там вони були аж до часу після Воскресіння, коли Святий Петро відправив Першу службу Божу і провів нове освячення. Вчинивши таку ласку Пречистій Діві Марії, Спаситель роздав освячений хліб апостолам, наказуючи розділити їх між собою і спожити. Цим наказом він поклав на них священицьку гідність, і вони здійснювали її, кожен сам приймаючи Причастя з найбільшою пошаною, проливали рясні сльози і величали Тіло і Кров нашого Господа, що їх вони отримали. Отже нам всім потрібно найчастіше побожно і достойно приймати Святе причастя, як надійні ліки від демонів і негараздів, які їх надсилають.

Перше причастя остаточно встановило панування Нашого Спасителя на землі у повній згідності з Волею Бога Отця. По закінченні Тайної Вечері Ісус вийшов із дому, щоб вступити у завершальну битву жахливих страждань, терпінь і смерті для відкуплення людства. При виході Його перестріла скорботна Мати і упала йому до ніг. Спаситель із ніжною синівською лагідністю підвів її і сказав:

— Моя мамо! Я буду з Тобою у терпінні. Так здійснимо ж Волю Предвічного Отця і спасения людей.

Ісус поблагословив її, і вона вернулася до себе. Власник дому віддав себе і свій дім у повне розпорядження Марії на час її проживання в Єрусалимі. Пречиста Діва за Божою ласкою отримала можливість бачити у видінні все, що станеться з Її Сином і співстраждати, і співпрацювати з ним. З нею залишилися деякі побожні жінки й ангели.

СТРАСТІ ХРИСТОВІ ДЛЯ СПАСІННЯ ЛЮДСТВА

Христос попрямував у бік гори Оливної, його супроводжували Апостоли, Юда плівся позаду всіх, але ось він зник, але з ним залишився страх, тривога, нечиста совість.