Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

Помітивши, що її погляд опустився кудись вниз і, очевидно, що вона наготувала зброю, хлопець поспішно підняв обидві руки:

― Спокійно, ми не збираємося тобі шкодити.

Релі озирнулася то на одного, то на іншу, а тоді, злегка усміхнувшись, кинула:

― А ви хто?..

― Ми бачили тебе на кораблі, ― недбало кинула дівчина із косою.

Від одного лиш її голосу, хлопця в чорному мовби обдало струмом. Його обличчя вкрилося суцільною ненавистю, він процідив крізь зуби:

― На неї навіть не дивися. Я поняття не маю, що вона тут забула.

Релі ніяково підвела брови догори. Дівчина з косою спалахнула:

― Що??? А ти нічого не поплутав???

Хлопець обійшов Релі, аби краще бачити суб’єкт, що наважувався до нього огризатися. Його верхня губа нервово задерлася, він просичав:

― Що я мав сплутати? Тебе з жабою? Ти що тут забула???

Тупнувши ногою, дівчина виголосила:

― Ми ж домовились, що удвох підемо за нею!!

Релі тут же відчула себе між двома вогнями. Бажаючи ненароком не загорітись від іскор полум’я, що так і відлітали від цих двох, вона уже надумала тихесенько забратися геть, як раптово двоє в один голос скрикнули:

― АНУ СТОЯТИ!

Будучи в минулому Її Величністю спадкоємицею престолу, Релі, по суті, мала б негайно зреагувати на таке неввічливе звертання до своєї особи. Та, провівши п’ять років буквально у болоті та лайні, дівчина цілковито звикла до зневаги, що сочилася на неї з усіх сторін. І, хоч тепер ніхто її не впізнавав, бо маску свою вона ще давно заприсягнулася більше ніколи не одягати, подібне звертання відтворило у голові чималу кількість болючих спогадів.

Піднісши палець правої руки до скроні, дівчина нервово провела ним туди-сюди, а опісля поволі розвернулася.

На неї тут же витріщилися дві розлючені пики.

Авжеж… якщо вже вони не збираються її грабувати чи викрадати для рабства, що в голові цих двох ― одному Всюдисущому відомо.

Обличчя Релі виглядало максимально зніяковіло. Нервова посмішка утворилася на її пухких губах, а очі забігали із одного на іншу.

Нарешті, дівчина із косою показово прокашлялася:

― Кхем-кхем.

Її «кашель» мовби дав прочухана хлопцю поряд, обличчя його зробилось суворим:

― Ми почули, як ти питала у торговців рибою про село із злою сутністю. Чому ти так хочеш туди?

Релі закліпала іще більш ніяково. По-перше, ці двоє її конкретно дивували своєю манерою спілкування, а по-друге, для чого їм це? Тож, зваживши всі за і проти, дівчина вирішила прикинутись дурочкою.

― А хто сказав, що я...

― Перестань, ― суворо озвалася та дівчина. ― Ти не стала б питати, якби не мала наміру туди вирушити.

Релі швидко второпала, що план «прикинутися дурочкою» приречений на провал. І вирішила діяти напролом:

― А ви двоє... вам взагалі… яке діло? ― нервово усміхаючись, якомога м’якше запитала вона.

Та від цього обоє поглянули на неї ще більш агресивно. Релі впала в ступор.

― Як це яке?! ― скрикнув хлопець у чорному.

Але тут же роздався багатозначний кашель його супутниці:

― Кхем-кхем.

Хлопець моментально змінив обличчя на більш просте і сказав:

― Будучи мисливцями на нечисть, ми тримаємо шлях на селище Кленового Сиропу.

― І тому ми подумали…

В голові Релі думки з’явилися швидше, ніж прозвучали слова з уст дівчини. То ось у чому справа! Ці двоє насправді направляються туди, аби упіймати нечисть! Виходить, якщо вони побачили її, коли вона допитувалася у торговців про злу сутність в селищі Кленового Сиропу, значить, подумали, що вона, мабуть, також мисливиця і дійшли думки, що об’єднати свої зусилля проти цієї тварюки буде розумним рішенням.

Кивнувши, Релі з посмішкою сказала:

― Я зрозуміла. У такому разі, направимося до селища Кленового Сиропу утрьох. Зможемо швидше опитати місцевих і вийти на слід чудовиська. Та й, будьмо чесними, у бою троє ― краще, ніж один.

Хлопець та дівчина обвели її вкрай підозрілим поглядом.

І вона так швидко все це продумала???

Поки вони стояли із остовпілими обличчями, Релі проговорила:

― Та перед тим, як рушати в дорогу, було б добре… дізнатися імена своїх супутників. Мене звати Релі, упустимо прізвища й походження, серед мисливців це ж неважливо, авжеж?

І справді, мисливцем на нечисть міг стати кожен охочий. Будь-то в минулому відважний лицар, що служив короні, чи відчайдушний син герцога, що забажав свободи від тягот світського життя, чи… навіть спадкоємна принцеса королівства Медіанос.

Ще раз змірявши дівчину лихими поглядами, кожен із мисливців відповів голосом геть не таким, що збирався комусь в чомусь допомагати: