Читати книгу - "Знайдені 2, Євгеній Шульженко"

Оминувши ще декілька дерев, увірвались в густі хащі. Мілана наказала подрузі зупинитись та оглянутись. Сама повернулась на відкриту місцину та почала уважно оглядати все навколо. Подивилась через плече, в сторону де була Аня. Почула, як дівчина возиться. Закрила швидко очі та наполовину перейшла до проміжного світу.

Довго оглядала все навколо в сірому світі, але нічого не побачила. Спробувала зосередитись на хижакові. Може спробувати взяти над ним контроль? Уявила, наче з неї виходять хвилі, що розходяться в різні сторони. Хмикнула, зрозумівши, що зараз схожа на кажана. Саме так ці тваринки відчувають перешкоди.

Одразу відчула Аню, що ходила навколо дерев, дивлячись вгору, на гілки. Відчула вітер на висоті крон дерев. Відчула білку, що виглядала зі свого дому на дівчат. Але ведмедя не відчувала. Взагалі. Пусто.

Стоп! Де Аня?

Мілана миттєво повернулась в нескінченний ліс, зрозумівши, що подруга тільки но була, але тепер її немає. Вона кинулась в кущі та закричала – «Аня! Аня! Де ти?»  Дівчини дійсно не було. Ось вона ходить між дерев. Але раптом вона наче крізь землю провалилась. «Як таке можливо?».  Вискочила саме туди, де відчувала подругу. Вона спробувала роздивитись сліди на землі. Але все було марно. Вона просто зникла!